Занотовані спогади Тимофія Шлапака. Фото: Суспільне Запоріжжя
12-річний Тимофій Шлапак — переселенець з Малинівки Запорізької області. На початку повномасштабного вторгнення хлопчик разом із рідними пережив окупацію та деокупацію села. Виїхавши, занотував свої спогади, аби не забути пережиті події.
Про перші обстріли, російських військових біля двору та хвилювання батьків Тимофій розповів кореспондентам Суспільного.
Фото: Суспільне Запоріжжя “24 лютого 2022 року…Почалася війна…Страшно…Ще вчора я бачив, як мама нервувала та довго з кимось розмовляла по телефону. Ввечері зібрала всі наші документи в один великий рюкзак. Я лише бачив заплакану, налякану маму та нічого не розумів…” Тимофій Шлапак
«Після обіду мама підійшла до мене і сказала: “Тимофій, у країні почалася війна. Від страху постійно хочеться пити»
Тимофій Шлапак. Фото: Суспільне Запоріжжя
Тимофій згадує, як у свій 10-ий день народження ховався від обстрілів у льосі, а згодом сховище стало другим будинком для родини:
Фото: Суспільне Запоріжжя «27 лютого 2022 року в мене день народження — 10 років… Найгірший у моєму дитинстві. Батьки говорили, що через тиждень–два все відсвяткуємо, все скоро закінчиться…” Тимофій Шлапак
На початку березня 2022 року в село Малинівку зайшли російські війська. Тимофій пише:
«У село заїхали танки з написами “Z”— ступор, страх, ненависть, безпорадність. Вони їздять по селу, як в себе вдома, а ми відчуваємо себе ніким. 17:30 — перший вибух. Такий, що вивертає нутрощі. Під вікнами гасають танки та БТР”. Тимофій Шлапак
Тимофій Шлапак у льосі під час обстрілів села Малинівка, березень 2022. Фото: особистий архів Марини Шлапак
22 березня 2022 року почалася деокупація села Малинівка, розповідає Марина Шлапак, мама Тимофія. Каже: було дуже гучно та моторошно, Тимофій злякався, та й вона думала, що більше не вийдуть з льоху:
"Почався штурм. Ми бачили танки — все на світі. Ми постійно чули вибухи. Було настільки гучно, що все сипалося на погреб, у якому ми сиділи. Тріщини пішли по погребу. Ми боялися, що нас завалить. Мій тато пішов за лопатою, приніс її, щоб якщо що, викопуватися. Окупанти нас кілька годин просто "утюжили".
Марина Шлапак, мама Тимофія. Фото: Суспільне Запоріжжя
“Під час вибухів він дуже плакав, дуже кричав: “Мамо, за що?” Марина Шлапак, мама Тимофія
Будинок родини Шлапак після російських обстрілів. Фото: особистий архів Марини Шлапак
"На ранок ми вийшли, в нас все подвір'я всіяне цими уламками. Попало прям під нашими воротами", — розповідає Марина Шлапак.
Виїхавши до Запоріжжя, Тимофій почав занотовувати спогади про пережиті моторошні події. Каже: писав, щоб не забути побачене та пережите:
“Щоб можна було всім розповісти, як це все було.”
Тимофій Шлапак з мамою в Запоріжжі, березень 2024. Фото: Суспільне Запоріжжя
“Йому, мабуть, довелося дуже швидко стати дорослим. Тому що він бачив те, що йому не потрібно було бачити. Бачив і розстріли автомобілів, і велику кількість військової техніки” , — каже мати Марина.
У новому місті Тимофій знайшов друзів, а пережиті події намагається не згадувати, однак постійно мріє повернутися додому:
“Навіть після найтемнішої ночі все одно настає ранок” Тимофій Шлапак
