КПП у Луганській області фото з відкритих джерел
Попри заяви російської влади про "приєднання" окупованих українських територій, їхній реальний статус дедалі більше нагадує закриту зону з обмеженим доступом і фактичною ізоляцією населення.
Для жителів Мелітополя рух як у бік Криму, так і у бік Ростовської області можливий виключно через російські блокпости та КПП. Але формальне "перетинання кордону" — лише частина випробувань.
Раніше багато мелітопольців проходили фільтрацію в Новоазовську. Саме там людей затримували на години, змушували надавати переписки, перевіряли телефони, фотографували та допитували. Один із місцевих жителів розповів, що його затримали на КПП майже на сім годин, змушуючи відповідати на запитання про родичів, роботу, знайомих і соціальні мережі.
Читайте також: Що не так у програмі “єОселя” для ВПО з Мелітополя та інших місць — відгуки та важливі питання
Однак згодом ситуація змінилася. Росія створила на кордоні Ростовської області з так званими "ДНР" і "ЛНР" п’ятикілометрову "санітарну" зону зі спеціальним правовим режимом. Тепер фільтрацію проводять у тому числі співробітники ФСБ, а умови проїзду роблять пересування українців ще більш непередбачуваним.
Практично скрізь перевірки включають перегляд телефону, аналіз контактів і фотографій, пошук людей, пов’язаних з українськими військовими або територіальною обороною. Будь-які підозри можуть призвести до затримання.
Особистий досвід тих, кому вдалося виїхати
Жителька Мелітополя, якій все ж вдалося покинути окупований регіон і виїхати за кордон, описує шлях через Луганську область як низку ризикованих етапів. Перед поїздкою їй довелося майже півтора року готувати телефон: очищати переписки, видаляти застосунки, залишати лише нейтральні фотографії — саме їх перевіряють у першу чергу.
На КПП її викликали на "бесіду" — по суті, допит. Співробітник ставив запитання про маршрут поїздки, родичів і місце їхнього проживання. Особливо детально розпитували про її сина: чи служив, чи має сім’ю, де працює. Перевірка могла б затягнутися, але через відсутність підозрілих даних розмова швидко завершилася.
Іншому пасажиру пощастило менше: через інформацію, знайдену в російській базі, його допитували значно довше.
За словами жителів Мелітополя, які наважилися на виїзд, проходження фільтрації може тривати кілька годин. Тих, кого окупанти вважають підозрілими, можуть зняти з рейсу та відвести у невідомому напрямку.
Що відбувається з тими, хто "фільтрацію" не проходить
Що відбувається з тими, кого забирають з блокпостів і хто, за висловом силовиків, "фільтрацію не проходить", стало відомо завдяки російському правозахисному проєкту "Підтримка політв’язнів. Меморіал". За їхніми даними, такі українці опиняються у пункті тимчасового розміщення на території готельного комплексу в Таганрозі. Фактично це місце утримання під вартою, де в людей забирають документи, телефони та не дають можливості зв’язатися з родиною.
Читайте також: Пробоїна у кадрах та демографії: чому Мелітополь швидко втрачає життєвий потенціал
Багатьом оголошують про порушення кримінальних справ, включно зі звинуваченнями у шпигунстві. Після цього затриманих перевозять до ростовських СІЗО — у тому числі до відомого Донецького ізолятора, де раніше були зафіксовані численні випадки катувань захисників "Азовсталі".
Правозахисники підтверджують, що такі випадки фіксуються щонайменше з 2023 року. Затриманими стають як колишні військові, так і цивільні — аж до людей, яких раніше звільняли з полону.
Секретні в’язниці без адрес
За даними ініціативи "Пошук. Полон" та адвоката Миколи Полозова, Росія створює мережу секретних місць утримання українців — поза системою ФСВП.
Їх називають "центрами тимчасового утримання осіб, затриманих за протидію СВО".
Проблема в тому, що такого статусу в російському правовому полі не існує. Це означає:
- немає прокурорського нагляду,
- немає права на листування,
- немає повідомлення родичів,
- немає доступу до адвоката.
Фактично людей утримують "поза законом", у виробничих приміщеннях — наприклад, на територіях зерносховищ або заводів.
Таке поводження порушує норми міжнародного гуманітарного права та Женевські конвенції.
За інформацією "Меморіалу", строки утримання можуть обчислюватися місяцями. Формальних процедур чи рішень суду немає: людей утримують "для перевірки", але перевірки затягуються на невизначений термін. Частину затриманих згодом звинувачують у протиправній діяльності, найчастіше — у шпигунстві, і переводять до ростовських СІЗО. Деяких етапують в інші регіони Росії, але при цьому не повідомляють, куди саме і на яких підставах.
Правозахисники підкреслюють, що система фільтрації не обмежується одним пунктом чи одним регіоном. Вона являє собою розгалужений, значною мірою закритий механізм контролю, у якому жителі окупованих територій фактично позбавлені права на вільне пересування та захист. Будь-яке рішення інспектора на КПП може визначити їхню подальшу долю — чи продовжать вони шлях, чи зникнуть у одному з центрів тимчасового утримання, про які майже нічого не відомо.
