Полонені у Мелітополі. Колаж: РІА Південь
За майже чотири роки російської окупації Мелітополь перетворився на ключовий репресивний центр окупованої частини Запорізької області — місце, куди звозять цивільних, ламають волю та вибивають “зізнання”.
Історія мешканця Мелітопольського району Віталія Бондаренка (ім’я змінене з міркувань безпеки) — ще одне свідчення того, як у Мелітополі працює окупаційна каральна система. У інтерв’ю МІПЛ чоловік розповів, що росіяни незаконно утримували його 35 днів у будівлі колишньої патрульної поліції, яка після захоплення міста стала окупаційною комендатурою.
Викрадення біля дому
Селище, де мешкав Віталій, росіяни окупували в перші години 24 лютого 2022 року. Колони техніки йшли трасою на Мелітополь, зупинялись поблизу населених пунктів, а згодом залишили там постійні підрозділи.
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Змушував співати гімн СРСР і кидав людей у каналізаційні ями: експоліцейський з Мелітополя викрадав і катував мирних жителів (фото)
У листопаді 2022 року Віталія схопили просто біля дому. Він повертався з магазину, коли його зупинили двоє озброєних військових у балаклавах.
“Я представився, вони відразу витягли мене з машини й поклали на асфальт. Без запитань. Один сів в авто і поїхав до мене додому, а другий повів мене пішки до будинку”, — згадує чоловік.
У будинку вже тривав обшук. Російські силовики допитували батьків, заявляючи, що підозрюють їхнього сина в партизанській діяльності. Підставою стала переписка в телефоні, де Віталій згадував про пересування російської колони. Цього виявилось достатньо, аби заарештувати чоловіка.
Затримання й залякування
Близько 17-ї години того ж дня Віталія з зав’язаними очима та руками кинули в багажник УАЗу і повезли до Мелітополя. Дорогою його залякували:
“Залякували тим, що я маю хронічне захворювання. Говорили, що не дозволять узяти з собою ліки й “у нас ти помреш”, але таки дозволили”.
Пунктом призначення стала будівля колишньої патрульної поліції — нині окупаційна комендатура. Саме сюди звозять більшість викрадених цивільних із Мелітопольського району.
Камери, крики й електрострум
Віталій розповів, що усередині комендатури було чотири камери. Найгірші умови були в першій: холод, напівтемрява, відсутність опалення. Саме туди помістили Віталія разом із двома іншими чоловіками.
Поруч із камерами була кімната для допитів. Крики людей, яких катували струмом, було чути навіть через зачинені двері.
Їжу давали раз на добу — кілька ложок каші та шматок хліба. Прогулянок не було. Вийти з камери дозволяли лише, щоб винести відро, яке використовували як туалет, або прибрати коридор.
Начальником комендатури був чоловік на ім’я або з позивним Макар — єдиний без балаклави. Саме він ухвалював ключові рішення щодо затриманих. Допити проводив також ефесбешник із позивним Алтай — молодий чоловік у чорній формі. Під час допитів на столі лежали пасатижі, гумова киянка та інші знаряддя катування.
Віталія допитували про партизанів, зброю, проукраїнських мешканців, а також про брата, який служив у ЗСУ.
“Мене викликали й Макар одразу почав мене бити в піддих кулаками. Кричав, що я збрехав, дістав пасатижі й почав перекушувати мені палець — шрами залишились дотепер. Він також дістав свій телефон і ввімкнув мені відео, де нашим військовим відрізають геніталії. Сказав, що якщо наступного разу нормально з ними не поговорю, то і мені таке зроблять. 25 листопада мене викликали на допит до “Алтая”. Він був дуже спокійний, пройшовся за стандартними питаннями: хто я такий, звідки, за що, чи знаю я, де хто там знаходиться”, — згадує Віталій.
Конвеєр заручників
Віталій каже: потік затриманих у мелітопольській комендатурі був безперервним. Там утримували:
-
чоловіків, підозрюваних у передачі координат;
-
18-річного хлопця — за образи окупантів у приватному листуванні;
-
літніх людей без пояснень;
-
мешканців інших окупованих областей за співпрацю з ЗСУ;
-
навіть російських військових і будівельників, які порушили комендантську годину.
Для когось утримання тривало ніч, для когось — тижні або місяці.
Свобода за гроші
На початку грудня Віталію повідомили про можливу депортацію через Василівку. Згодом стало зрозуміло: питання його звільнення вирішується не лише силою, а й грошима.
Через чоловіка, пов’язаного з окупаційною адміністрацією Мелітополя, родичі змушені були заплатити 5 тисяч доларів, а згодом — ще тисячу.
“Це вже потім я дізнався, що мої брати домовлялись із якимось колаборантом. Раніше той чоловік працював у Мелітополі в якомусь комунальному підприємстві. Його пов’язали за те, що хотів провезти якесь майно на нашу сторону, тож після цього він уже на росіян працював. Знав, де я, запросив у моїх близьких 10 000 доларів, врешті зійшлися на 5 000 доларів. Мої брати оплатили. Потім він попросив ще 1000 доларів. Тож Макар допитувався, хто і про що домовляється за мене. Батьки про ці домовленості нічого не знали. А 22 грудня мене відпустили. Ми були всі здивовані. Зайшов Макар і сказав мені виходити”.
22 грудня Віталія несподівано відпустили. Перед цим «Алтай» пригрозив: “Не говори зайвого. Прийдемо ще раз”.
Навіть після звільнення російські військові приїжджали до Віталія з перевірками. У лютому 2023 року він зумів виїхати з окупованої території й за кілька днів дістався підконтрольної Україні частини.
Раніше журналісти РІА Південь розповідали 10 історій полонених жінок з Мелітополя, Криму, Херсону, Маріуполя: декого з них звільнили, дехто досі перебуває у полоні, а хтось був закатований росіянами до смерті.
🟦 Команда РІА Південь працює, щоб ви знали правду.
Ми щодня збираємо важливі новини про Запоріжжя та окуповані території, спростовуємо фейки російської пропаганди, розповідаємо про проблеми ВПО та допомагаємо їх вирішити.
Якщо наша робота важлива для вас — підтримайте редакцію донатом.
Підтримати редакцію
Джерело
