Чи варто їхати до окупованого Бердянська (фото: рос.медіа)
Частина людей повертається з України на окуповану територію. Для багатьох причиною стають труднощі з житлом, працевлаштуванням, адаптацією на новому місці та забезпеченням базових потреб. І якщо в окупованих регіонах їхнє житло збереглося, саме це часто стає вирішальним фактором — власний дах над головою полегшує життя.
Однак, як пише видання "Бердянськ 24", реалії окупації залишаються вкрай складними: дефіцит медичних послуг, перебої з водою та світлом, постійні ризики для безпеки.
Тому рішення повернутися додому потребує серйозного зважування. Ми поспілкувалися з вимушеними переселенцями з різних окупованих регіонів, щоб дізнатися, чому, на їхню думку, повертатися назад — хибна ідея.
Юлія Красовська, переселенка з Бердянська
«Думати, ніби повернення «додому» полегшить життя і принесе спокій, – самообман.
Якщо зараз тобі складно і ти думаєш повернутися, спробуй ще раз сповільнитися та переосмислити. Або склади новий план і попроси про допомогу в тих, хто поруч, щоб пережити ці складні часи».
Волонтер Юлій Бердянський
Юлій понад чотири роки займається евакуацією людей з окупації. За його словами, повертатися назад — украй небезпечно.
«Можу надати списки відмов у в’їзді в Шереметьєво на 30 років і безвісти зниклих на зворотному шляху. Про відмови – окрема тема».
Він підкреслює, що ризики при поверненні можуть бути смертельними.
Олена Баранова, переселенка з Бердянська
Олена переконана, що ілюзії про «нове життя» в Росії не мають нічого спільного з реальністю.
«Українці для росіян ніколи не стануть своїми – навіть через роки. А життя в країні-ізгої, під санкціями та з ярликом агресора, навряд чи є перспективним.
Ніколи українці не будуть для них взагалі людьми. Навіть ті, хто перейшов на їхню сторону», – вважає Олена Баранова.
Юлія Житнєва та Вероніка, переселенки з Бердянська
Юлія наголошує, що реальну картину життя в окупації дізнатися майже неможливо.
“Самі бердянці нічого не розкажуть, як воно є. Це неможливо”.
Тому приймати рішення про повернення важко — бракує достовірної інформації.
Вероніка додає:
“Люди в окупації будуть мовчати, бо не можуть казати правду при такому режимі. Насправді дуже тяжко. Немає відпочиваючих, студентів. Всі ходять по місту та згадують, як жили раніше. Раніше постійно був двіж, а зараз тухле життя. Одна надія на ЗСУ”.
Раніше ми писали, що суд ухвалив суворий вирок бердянській колаборантці-пропагандистці.
