Запорізький залізорудний комбінат (фото: сайт ЗЗРК)
Після окупації частини Запорізької області російські війська швидко взяли під контроль ключові промислові об’єкти. Найціннішим трофеєм став Запорізький залізорудний комбінат (ЗЗРК) — стратегічне підприємство, яке забезпечувало роботою тисячі людей та давало мільярдні надходження в українські бюджети.
Як пише Центр журналістських розслідувань, на його базі окупаційна влада збудувала власну схему незаконного видобутку, вивезення та продажу унікальної руди з високим вмістом заліза. За цією схемою стоять колаборанти, російські силовики та бізнес-структури, пов’язані з Віктором Медведчуком і кланом Рамзана Кадирова.
Захоплення комбінату та перші злочини окупантів
До вторгнення ЗЗРК був бюджетоутворюючим підприємством для всього району: майже 5 тисяч працівників, понад 4,6 млн тонн видобутку та прибуток 5,2 млрд грн у 2021 році. Після окупації російські військові спершу лише контролювали блокпости, дозволяючи шахті працювати, адже її зупинка могла спричинити затоплення і техногенну катастрофу.
У березні 2022-го ситуація різко змінилась. На територію комбінату зайшли російські військові, техніка і ФСБ. Почались «фільтраційні» заходи, тиск на керівників та спроби схилити їх до співпраці. Колаборантом став голова профспілки Микола Пастушенко, який згодом очолив окупаційну «адміністрацію» Дніпрорудного.
Вже у червні окупаційні структури викрали 54 вагони з агломераційною рудою — один із перших задокументованих випадків системного пограбування ЗЗРК. Разом із рудою вивозили майно, обладнання та ресурси шахт.
Нові «власники»: посіпаки Медведчука, силовики та чеченський слід
У липні 2022 року РФ створила власного клона підприємства — «Днепрорудненский железорудный комбинат». До його управління поставили російського менеджера Глєба Тєрскіх, а згодом — донецького бойовика Олександра Ненича. Засновником став донецький «бізнес» під назвою «Индустриальные инновации», який журналісти пов’язують із юристом Алєксандром Баримовим — багаторічним партнером Віктора Медведчука та Оксани Марченко.
Паралельно у схемі з’явилися структури, пов’язані з чеченським кланом Кадирова. Зокрема, співзасновником російського клона Маріупольського металургійного комбінату став Алаш Дадашов — людина з оточення Адама Делімханова. Експерти вважають, що він — номінальний власник, а реальні прибутки йдуть Кадирову.
Вкрадена руда почала надходити на Єнакіївський і Алчевський металургійні комбінати, що працюють на окупантів і постачають сталь для російської військової техніки. Логістикою займалася компанія «Флоранс», яку також пов’язують з командами Медведчука.
Примусова праця, нестача кадрів і крах виробництва під санкціями
Після відкриття гуманітарного коридору через Василівку з Дніпрорудного виїхало близько двох третин населення, включно з працівниками ЗЗРК. На момент перезапуску влітку 2022 року на комбінаті залишилось лише 85 робітників. Окупанти змушені були завозити «вахтовиків» із РФ, будувати тимчасові містечка та навіть використовувати неповнолітніх.
Попри збільшені зарплати і тиск, хронічний кадровий голод не зник. Змінювати людей змушували на 12-годинні зміни, а місцевих — ставати на військовий облік для подальшої мобілізації до російської армії.
Окрема проблема — стан обладнання. До війни інвестор Minerfin вкладав мільйони у сучасні швейцарські, французькі та американські машини, які потребують регулярного сервісу. Через санкції росіяни не можуть його забезпечити, і техніка фактично «добивається». Тому, попри гучні заяви окупантів, видобуток не перевищує 1,5 млн тонн на рік — удвічі менше від довоєнних планів.
Раніше ми писали, що суд виніс суворий вирок бердянській колаборантці-пропагандистці.
