Майже півтора року тому російські загарбники окупували Енергодар. Ворог забирає «на підвал» місцевих мешканців з проукраїнською позицією. На сьогодні понад тисячу людей зазнали тортур, а кілька сотень людей ворог утримує постійно. Під постійним тиском й працівники Запорізької атомної електростанції.
Про це розповів міський голова Енергодару Дмитро Орлов «Дзеркалу тижня».
На початку березня 2022 року російські загарбники захопили Енергодар й найбільшу в Європі атомну електростанцію. На сьогодні росіяни прикриваються периметром Запорізької АЕС, аби ховати техніку та особовий склад.
На станцію продовжує працювати український персонал. За словами Дмитра Орлова, енергетики масово вивезли свої родини до Запоріжжя, а самі повернулися, бо більшість із них відчуває особисту відповідальність не лише перед країною, а й перед усім світом.
«Таких фахівців просто так не знайти. Аби підготувати начальника зміни блоку, його вчать на виробництві 15 років, не враховуючи навчання у вищому навчальному закладі. Кадрового потенціалу в окупантів немає. Не можна замінити працівників станції на першого-ліпшого зрадника, який пішов на колаборацію. До того ж вони отримують ліцензію окремо на кожну реакторну установку, бо перший енергоблок відрізняється від шостого», — зазначив Орлов.
Він також підтвердив, що російські загарбники замінували весь периметр станції й узбережжя. Нерідко дикі тварини потрапляють на розтяжки поблизу Запорізької атомної електростанції.
За словами мера міста понад 1000 енергодарців зазнала тортур. Російські військові постійно утримують кілька сотень людей. Застосовують електричний струм і побиття фактично щодня.
«Спочатку забирали виключно активістів, аби склалася загальна думка, що таке може трапитися з кожним, хто виявляє проукраїнську позицію. Їм треба було нейтралізувати таких активних громадян, бо тоді загальною масою простіше управляти й насаджувати свою пропаганду. Потім вони почали забирати навіть тих, хто мав бодай натяк на наявність української символіки. В них окупанти вбачають терористів, іноді ще й зброю підкидають. Раніше вони ще й провокативні відео записували, змушуючи людей гімн Росії співати або зізнаватися в диверсіях, спланованих Головним управлінням розвідки. Після таких відео людей часто відпускали», — сказав міський голова Енергодара.
За час окупації в Енергодарі вже змінилось шість гауляйтерів. Дмитро Орлов зазначив, що на співпрацю з російськими окупаційними військами з 200 співробітників виконавчих органах пішли троє. І це люди не з високих посад і не ті, які мали великий досвід або експертність у певній сфері. З трьох тисяч освітян на співпрацю пішли 5%.
«Здебільшого це люди, які не змогли самореалізуватися раніше й пішли за посадами, не маючи ні знань, ні освіти, але надовго вони на тих посадах не затримуються», — сказав Орлов.
В Запоріжжі, Дніпрі та Києві, де найбільше переселенців з Енергодара, були створені центри допомоги евакуйованим мешканцям. Більшість людей, які звертаються до центрів, налаштовані повернутися до міста після деокупації, у багатьох з них там і досі залишаються рідні, друзі та майно. За словами Дмитра Орлова, часто люди звертаються з питанням яке неможливо вирішити — евакуація з непідконтрольної території.
«Наразі це дуже проблематично: окупанти не випускають людей і не дають змоги доставити будь-яку допомогу або медикаменти», — зазначив міський голова Енергодару.
Дмитро Орлов також зазначив, що після деокупації міста найважче буде повернути людей.
«Люди не повернуться до міста без комунікацій, інфраструктури, Інтернету та доріг, шкіл і лікарень. Розумію, що окупанти вивезуть звідусіль усе, що зможуть, і треба буде заходити з певним матеріально-технічним складником і кадровим потенціалом, бо роботи буде дуже багато. Навіть не можу спрогнозувати, за скільки років зможемо повернутися до доокупаційного періоду. Але ми всі над цим наполегливо працюватимемо», — сказав міський голова.
Сили оборони просунулись на Мелітопольському напрямку й захопили ворожу техніку.
