У день початку повномасштабного вторгнення Юрій Гламазденко добровільно доєднався до лав захисників. Спочатку служив гранатометником і кулеметником в піхоті, та згодом став вивозити поранених побратимів з поля бою.
Історію захисника опублікували на сайті Запорізької обласної військової адміністрації.
Юрій родом з Чернігівщини, втім зростав і жив у Запоріжжі. В перший день повномасштабного вторгнення, не чекаючи на повістку, чоловік став на захист країни. По розподілу Юрій потрапив до 53 окремої механізованої бригади імені князя Володимира Мономаха. Спочатку служив гранатометником і кулеметником в піхоті. Та згодом почав вивозити поранених побратимів з поля бою на евакуаційному авто.
Не секрет, що саме машини евакуації пріоритетна ціль противника. Втім Юрій майже щоночі виїжджає в саме пекло, аби забрати поранених воїнів з поля бою.
«Чую летить ворожий снаряд — вперед, об’їжджаючи вирви від прильотів, забрав поранених і одразу назад. Треба робити все швидко, з холодним розумом, бо від моїх дій залежить життя моїх товаришів», — каже Юрій.
Захисник, що має державну нагороду — орденом «За Мужність» ІІІ ступеню, каже, що великою духовною підтримкою для військового на фронті є віра, кохання і діти. Вдома Юрія чекають дві доньки. Після Перемоги захисник сподівається зустріти свою другу половинку і стати батьком для омріяного сина. Разом з великою родиною чоловік оселиться на історичній батьківщині.
Тисячу дронів-камікадзе передали запорізьким захисникам: яке ще озброєння планують закуповувати для військових
