Фото: імпорт солі в Україну впав на чверть (Getty Images)
Трансформація внутрішнього ринку сировинних товарів в Україні 3 червня 2026 року демонструє ознаки довгоочікуваної інституційної стабілізації після масштабної кризи, викликаної втратою головного промислового гіганта. Попри суттєве зниження обсягів закордонних закупівель, роздрібні ціни на стратегічний продукт утримують високі позиції, що обумовлено глобальними змінами в логістичних маршрутах та збереженням високих безпекових ризиків. Вітчизняні підприємці змушені оперативно перебудовувати логістику, оскільки довоєнна модель забезпечення країни паливно-енергетичними та мінеральними ресурсами повністю втратила свою актуальність.
Як повідомляє РБК-Україна у спеціальному аналітичному матеріалі «Життя після "Артемсолі": як Україна долає дефіцит солі і хто замінив промислового гіганта», за підсумками минулого року обсяги імпорту солі скоротилися на 26,6%, а у грошовому еквіваленті впали на 29%. У паралельній економічній публікації «На Закарпатті добули першу сіль з Тереблянського родовища» експерти раніше фіксували перші успіхи внутрішнього видобутку. Свіжі дані Національної асоціації добувної промисловості України (НАДПУ) свідчать, що поточне падіння імпорту до 415,2 тисячі тонн (на суму 49,6 млн доларів) пов'язане переважно із загальним падінням промислового попиту всередині країни.
Втрата монополіста та вимушена зміна географічних поставок
Навесні 2022 року внаслідок окупації Соледару Донецької області Україна втратила держпідприємство «Артемсіль», яке забезпечувало близько 90% внутрішнього ринку з річною потужністю понад 7 млн тонн. Це спровокувало важкий удар по дорожніх службах та промисловості, змусивши країну терміново нарощувати закупівлі за кордоном, через що витрати на імпорт у перший рік підскочили в сім разів.
Директор із розвитку «Геологічної інвестиційної групи» Дмитро Кащук деталізував колишню структуру споживання:
"Всередині країни найбільшу частку споживання займала технічна протиожеледна сіль для доріг. Решту ділили харчовий сегмент і промислове виробництво. Найбільшими споживачами були маріупольський завод "Азовсталь" та "Карпатнафтохім" — обидва нині не працюють"
До початку повномасштабного вторгнення ключовим зовнішнім партнером виступала Білорусь (понад 71,5 тисячі тонн у 2021 році). Після руйнації цієї схеми вектор імпорту кардинально змінився:
- Новий лідер: Головним постачальником солі став Єгипет, на частку якого наразі припадає понад 50% усього імпорту;
- Альтернативне кільце: Решту обсягів постачають Туреччина, Румунія та Польща;
- Логістичний тупик: Через блокування чорноморських портів трейдери переорієнтувалися на європейські автошляхи та дунайські річкові порти, що спровокувало стрибок середньої вартості імпортної тонни з довоєнних 87 доларів до пікових 223 доларів у 2022 році. Станом на 2025 рік ціна скоригувалася до 119 доларів за тонну.
Динаміка цін та потенціал внутрішнього самозабезпечення
За офіційною інформацією Міністерства фінансів, середня роздрібна ціна харчової солі в Україні з 2022 року зросла на 24% — з 29 грн/кг до 36 грн/кг у 2026 році. Фахівці НАДПУ зазначають, що зниження цін найближчим часом не прогнозується через дорогі фрахтові та курсові ризики. Скорочення імпорту зумовлене декількома факторами: міграцією населення, зупинкою хімічних і металургійних заводів, теплими зимами (що зменшило потреби дорожників у протиожеледних матеріалах) та наявністю великих складських залишків.
Попри це, українські надрокористувачі поступово нарощують власну присутність на ринку:
- Чорноморський солезавод: Запущений у травні 2026 року, об'єкт стабільно виробляє до 15 тисяч тонн харчової солі на місяць, плануючи повністю перейти на випарювання сировини з Куяльницького лиману;
- Тереблянський промисловий вузол: Попри тривалий корпоративний конфлікт, родовище на Закарпатській території відновило роботу та вже відвантажує технічну сіль під освітлення дорожнього сезону 2026–2027 років із проєктним потенціалом у 450 тисяч тонн на рік.
Експерти НАДПУ резюмують, що за умови безперебійної роботи Тереблянського майданчика Україна зможе повністю вийти на самозабезпечення технічною та харчовою сіллю протягом найближчих 3–5 років. Замість одного монополіста в країні формується гнучка та безпечна система кількох регіональних виробників.
🟦 Команда РІА Південь працює, щоб ви знали правду.
Ми щодня збираємо важливі новини про Запоріжжя та окуповані території, спростовуємо фейки російської пропаганди, розповідаємо про проблеми ВПО та допомагаємо їх вирішити.
Якщо наша робота важлива для вас — підтримайте редакцію донатом.
Підтримати редакцію
Джерело
