Для тисяч мелітопольців визволення рідного міста є найбільшою мрією. Однак, війна триває третій рік і її результат невідомий. Країна-агресор посилює напругу і погрожує ядерною катастрофою.
Оголошені в РФ навчання з використання тактичної ядерної зброї російська влада офіційно пов'язала із заявами Макрона про введення військ в Україну, а також із заявами Кемерона про можливість ударів далекобійними ракетами по території Росії.
Вкотре, як ми вже писали, Кремль дає зрозуміти, що, в разі входження військ НАТО в Україну, війна може перерости в ядерну.
В Україні та на Заході до подібних "меседжів" Москви часто ставляться лише як до шантажу і до порожніх погроз, втілити які в життя Кремль не наважиться. Хоча є й інші думки. Наприклад, Байден раніше заявляв, що вважає реальною ймовірність застосування РФ ядерної зброї.
Що насправді з цього приводу думає Путін, природно, ніхто, крім самого Путіна, до кінця не знає.
Однак факт полягає в тому, що в Росії вже давно обговорюється тема необхідності нанесення ядерного удару по Україні або одразу по Заходу, або пред'явлення офіційного ультиматуму з такою загрозою. Про це заявляють політики, експерти (наприклад, Караганов), Z-блогери.
Вони говорять приблизно так: навіщо нескінченно воювати звичайною зброєю в Україні, яка постійно отримує допомогу від Заходу, якщо можна все вирішити кількома ядерними ударами. І навіщо вигадувати способи боротьби із західною зброєю, якщо можна обрубати її постачання, пред'явивши Заходу ультиматум із загрозою ядерного удару. Тобто повторити Карибську кризу 1962 року. Прихильники такої точки зору впевнені, що, у відповідь на ультиматум, або навіть на ядерний удар по Україні, Захід не стане завдавати удару у відповідь, а прийме умови РФ, оскільки вважатиме, що питання контролю над Мелітополем або Бердянськом не варте загрози знищення людської цивілізації.
Але в Росії є й категоричні противники такої точки зору. Вони вважають, що ризики при спробі повторити "карибський сценарій" у 21 столітті вкрай високі. І дійти компромісу, щоб уникнути війни, як у 1962 році, зараз може і не вийде.
Крім того, дуже потужним стримувальним фактором є позиція Пекіна, який уже неодноразово говорив про неприпустимість використання ядерної зброї.
Але якщо в Росії з'явиться якийсь привід для пред'явлення "ядерного ультиматуму" Заходу, з приводу якого Китай та інші країни "глобального півдня" можна буде спробувати переконати в тому, що це справжній "казус беллі", то ймовірність, що Кремль зважиться на такий крок, значно зросте.
Введення військ НАТО на територію України з подальшим їхнім прямим зіткненням із РФ та обміном ударами, Москва як подібний привід може використати. Принаймні, у прихильників "ядерного ультиматуму" з'являться для цього додаткові аргументи.
І саме тому в США і ЄС багато хто проти введення військ в Україну, бо вважають — це не те, що злякає Кремль, а навпаки — те, чого Кремль чекає.
При цьому також на Заході є точка зору, що в разі, якщо дійсно війна розвиватиметься за несприятливим для Києва сценарієм, то, окрім введення військ НАТО, є й інший спосіб уникнути розгрому і капітуляції України — зупинити війну по лінії фронту. Україна залишиться суверенною державою, з виходом до моря і власною армією. І це не призведе до різкого погіршення безпекової ситуації для Заходу (чи погодиться на такий варіант Росія, ми розповідали тут).
І чергові "ядерні" заяви з Москви дають прихильниками цієї точки зору додаткові аргументи.
Також заяви РФ про проведення навчань можуть мати і короткостроково-тактичні цілі.
В останні тижні було багато прогнозів про те, що буде завдано удару по Кримському мосту. Серед імовірних дат називали або інавгурацію президента (7 травня), або 9 травня.
Основна ударна сила — це далекобійні західні ракети. У тому числі й британські.
Тому, не виключено, що одне із завдань нинішніх жорстких заяв — спроба, погрожуючи "відповіддю", вплинути на Захід, щоб він зупинив удар по Кримському мосту, якщо він планується найближчими днями.
