Гуманітарний коридор «Мокрани — Доманове». фото з відкритих джерел
Мелітополь залишається ключовим транзитним вузлом для жителів тимчасово окупованих територій Запорізької та Херсонської областей, які намагаються виїхати на підконтрольну Україні територію.
Єдиним доступним сухопутним маршрутом для евакуації літніх та маломобільних громадян залишається складний транзит через Маріуполь, територію РФ та гуманітарний коридор «Мокрани — Доманове» на кордоні Білорусі та України. Про пережите українці, які подолали цей шлях у червні 2026 року, розповідають у профільних евакуаційних чатах.
Реальний досвід українців, які виїжджають, підтверджує, що евакуація з окупованих міст координується приватними перевізниками та волонтерами, які в буквальному сенсі на руках переносять важкохворих людей через кордони.
Читайте також: нічна атака БПЛА на Мелітопольщині: в окупованій Кирилівці дрони уразили ремонтну базу та казарму ворога
"Катюшо, нарешті я на свободі!"
63-річна жінка розповіла, як проходила перевірки на кордоні. Жителька окупованої території змогла виїхати в Україну за маршрутом Скадовськ — Маріуполь — Воронеж — Білорусь — Мокрани — Доманове. Історією поїздки поділилася її донька в одному з профільних чатів із виїзду. За словами жінки, дорога розпочалася 11 червня.
Для поїздки використовувалися внутрішні російський та український паспорти. Перевізник заздалегідь забрав пасажирку за адресою на мікроавтобусі, розрахованому на 6–7 осіб. Особливе хвилювання у пасажирів викликали перевірки на російській та білоруській сторонах. Однак, як зазначає авторка історії, серйозних проблем не виникло.
«Звісно, переживали через перевірки, але все пройшло спокійно. Водій заздалегідь пояснював, як поводитися і що відповідати на запитання. Завдяки цьому російський та білоруський кордон пройшли лояльно», — йдеться в повідомленні.
Під час поїздки водій постійно залишався на зв'язку з родичами пасажирів та інформував їх про перебіг маршруту. Для літніх людей робилися додаткові зупинки, а за потреби водій був готовий заїхати в аптеку. За словами доньки пасажирки, у Білорусі перевізник поміг тим, хто залишався там, із заселенням у готель.
Після перетину кордону в Ковелі прибулих зустрічали волонтери, які організували гаряче харчування та допомогли з подальшою дорогою до місця призначення. Авторка публікації радить тим, хто планує такий виїзд, брати з собою зручне взуття, воду та невеличкий запас їжі, оскільки дорога займає багато часу. Найемоційнішими стали перші слова жінки після прибуття в Україну:
«Катюшо, нарешті я на свободі», — сказала вона доньці телефоном.
За словами родички, через тиждень після повернення жінка радіє тиші, нормально спить і поступово відновлюється після життя в окупації, яке серйозно позначилося як на фізичному, так і на моральному стані.
Читайте також: крах черешневих рейдерів: суд виніс вирок громадянам РФ, які вкрали легендарний бренд «Мелітопольська черешня»
На руках через кордони
Подружжя 80 та 79 років з окупованої Каховки виїхало з окупації через Мелітополь та Білорусь, при цьому пенсіонерка практично не могла самостійно пересуватися і перебувала в інвалідному візку. За словами родичів, шлях розпочався без проблем.
До Мелітополя літніх людей доставили на легковому автомобілі, після чого вони пересіли в мікроавтобус, розрахований на шість пасажирів. Для догляду за жінкою додатково найняли доглядальницю. Особливу подяку автори історії висловили водієві та супроводжуючій, які допомагали літній пасажирці протягом усієї дороги.
«Водій сам переносив бабусю на руках. Дуже уважна і відповідальна людина», — розповіли родичі.
Кордон із Росією перетинали через Луганську область. За словами мандрівників, уночі на КПП сумки просвічували через стрічку, проте детального огляду речей не проводили.
«Перевірили документи, запитали, куди їдемо, і пропустили», — йдеться в розповіді.
На ділянці між Росією та Білоруссю перевірка також виявилася формальною.
«Росіяни подивилися паспорти, сумки не перевіряли. Білоруські прикордонники пропустили після того, как водій зібрав паспорти всіх пасажирів і відніс їх на перевірку», — розповіли учасники поїздки.
Найретельніший контроль чекав на мандрівників у пункті пропуску Мокрани.
«Паспорти перевіряли у кожного окремо. Дуже уважно оглядали сумки, запитували про наркотики, зброю та долари. Долари попросили показати, перерахували і повернули назад», — згадують пасажири.
Особливо важким виявився перехід так званої сірої зони. Білоруські прикордонники допомагали перевозити багаж та інвалідний візок, проте значну частину шляху літньому чоловікові довелося долати самостійно.
«Дідусь спочатку провозив бабусю близько 300 метрів, залишав її, потім повертався за сумками на двох кравчучках. Так поступово вони дісталися українського кордону», — йдеться в повідомленні.
За словами учасників поїздки, прикордонники допомагали всім, хто перетинав кордон: речі перевозили на електромашинах, а людей доставляли невеликими групами на відкритих електромобілях. На українській стороні перевіряли документи та видавали підтвердження про перетин кордону в Домановому. Далі прибулих зустрічали волонтери, які допомагали з подальшою дорогою та організаційними питаннями.
«Шлях був дуже важким і довгим для літніх людей, але завдяки допомозі перевізників, прикордонників та волонтерів вони впоралися», — зазначили родичі подружжя.
Виїзд із прифронтової зони
Черговою історією успішного виїзду з окупації через Мелітополь поділилися учасники профільного чату. Цього разу йдеться про 81-річну жительку Василівки Запорізької області, яка через проблеми зі здоров'ям зважилася на непростий шлях в Україну через Білорусь. За словами родичів, для перетину кордону пенсіонерка мала внутрішні український та російський паспорти. 16 червня жінку місцеві таксисти доставили в Мелітополь, де вона чекала на основний транспорт.
«У Мелітополі маму зустріли в спокійному місці, де можна було комфортно дочекатися подальшої поїздки», — розповіли родичі.
Подальший маршрут прохоgив через Луганське КПП, територію Росії, Білорусь та гуманітарний коридор Мокрани — Доманове. Незважаючи на поважний вік та проблеми зі здоров'ям, поїздка пройшла без серйозних труднощів завдяки допомозі перевізника.
«Водій дуже допомагав мамі — допомагав сісти та вийти з машини, підказував, скеровував, відповідав на всі запитання. Для неї це було дуже важливо», — йдеться в повідомленні.
За словами родичів, перевірки на митницях та пунктах пропуску пройшли спокійно.
«Запитання були стандартні. Через вік маму особливо не розпитували, жодних проблем не виникло», — зазначають учасники поїздки.
Після перетину кордону в Україну жінку зустріли волонтери.
«На українській стороні волонтери приділили мамі багато уваги і допомогли у всьому необхідному», — розповіли родичі.
Найважливішим для родини стало те, що протягом усієї дороги літня жінка не залишалася сам на сам зі своїми труднощами.
«Мама жодного разу не була одна зі своїми проблемами. Усі питання вирішувалися, треба було тільки говорити про те, що потрібна допомога», — поділилися близькі.
За їхніми словами, незважаючи на фізично важку дорогу, жінка залишилася задоволена поїздкою і благополучно дісталася до місця призначення.
Особливості проходження контролю та «сіра зона»
Процедура фільтрації на кордонах має свої жорсткі особливості, про які важливо знати всім, хто планує дорогу:
Документи: Усі виїжджаючі мають на руках стандартний набір — внутрішні українські паспорти та видані в окупації російські паспорти. Через поважний вік на КПП сильно не розпитують.
Перевірки та огляди: Пропускні пункти в Луганській області проїжджають переважно вночі. А от на білоруському пункті «Мокрани» оглядають уважно.
Піший перехід: Відрізок у 300 метрів «сірої зони» між Білоруссю та Україною — найважчий етап для стареньких. Багаж та візки доводиться везти на ручних тачках.
На щастя, білоруські прикордонники допомагають і підвозять немічних людей на відкритих електромобілях. На українській стороні в Домановому прикордонники швидко оформлюють документи за українськими паспортами, а волонтери одразу оточують людей турботою.
🟦 Команда РІА Південь працює, щоб ви знали правду.
Ми щодня збираємо важливі новини про Запоріжжя та окуповані території, спростовуємо фейки російської пропаганди, розповідаємо про проблеми ВПО та допомагаємо їх вирішити.
Якщо наша робота важлива для вас — підтримайте редакцію донатом.
Підтримати редакцію
Джерело
