Депортованій мешканці Мелітополя скасували заборону на в'їзд. зображення згенероване ChatGPT
Окупаційний суд скасував депортацію 63-річної мелітопольчанки, яку влітку минулого року вислали до Грузії та заборонили їй в'їзд на підконтрольну Росії територію до 2044 року. Причому лише через два місяці ФСБ сама скасувала 20-річну заборону, пославшись на «обставини, що змінилися».
Що саме змусило російські спецслужби передумати, окупаційний суд не повідомляє. І це робить історію особливо незвичайною: для тисяч мешканців окупованих територій вигнання з власного дому виявилося практично безстроковим.
Вислали до Грузії, а через два місяці зняли заборону
Про незвичайну справу повідомив підконтрольний РФ Мелітопольський міжрайонний суд. Йдеться про жінку 1963 року народження.
скриншот тг-каналу окупаційного суду
Росія закрила мелітопольчанці в'їзд до червня 2044 року. 1 липня 2025 року було ухвалено ще одне рішення — про її депортацію, після чого жінку відправили до Грузії.
Але вже у вересні заборону несподівано скасували «у зв'язку зі зміною обставин, що стали підставою для її ухвалення». Рішення про саму депортацію при цьому продовжувало діяти.
Про зняття заборони жінка, за її словами, дізналася лише у серпні 2026 року та звернулася до суду. Цього разу російські силовики вже не заперечували проти її повернення: представник так званого ГУ МВС у Запорізькій області визнав вимоги, а представниця УФСБ підтримала їх задоволення.
Суд поновив пропущений строк і скасував рішення про депортацію від 1 липня 2025 року.
Чому жінці спочатку закрили в'їзд на два десятиліття і що сталося за два місяці між депортацією та скасуванням заборони, в опублікованих матеріалах не пояснюється.
Спочатку неугодних мелітопольців просто викидали за лінію фронту
Примусово позбуватися мешканців із проукраїнською позицією окупанти почали практично одразу після захоплення Мелітополя. Тоді для цього не були потрібні ані російські суди, ані кримінальні справи, ані багаторічні заборони на в'їзд.
Людей викрадали, тримали у підвалах та імпровізованих в'язницях, катували, а декого після цього вивозили до лінії фронту і наказували йти в бік підконтрольної Україні території.
Одну з таких історій докладно розповідали журналісти РІА Південь.
Мелітополець Максим Іванов уперше потрапив у полон ще навесні 2022 року після того, як вийшов на вулицю з українським прапором. Його били та змушували кричати «Слава Росії», а потім відпустили.
У серпні того ж року Максима разом із дівчиною Тетяною Бех затримали знову — вони розклеювали листівки до Дня Незалежності України. У телефоні чоловіка знайшли повідомлення про пересування російської військової техніки.
Цього разу полон тривав майже два місяці. Максима били металевою арматурою та палицями, ламали ребра і пальці на ногах, катували електричним струмом. За його словами, у відділку поліції постійно вмикали гучну музику, щоб заглушити крики тих, кого били.
Коли окупанти вирішили його позбутися, Максима і Тетяну вивезли до Василівки, зачитали їм так званий вирок і наказали йти в бік Запоріжжя. Після тижнів катувань і майже двох місяців полону чоловікові довелося подолати понад 40 кілометрів мінними полями та під обстрілами.
Подібним чином видворяли й інших мешканців Мелітопольщини. У 2023 році директорку однієї зі шкіл Якимівської громади вивезли до російського блокпоста в районі Василівки. Далі жінка також ішла пішки через сіру зону та мінні поля, доки її не зустріли з українського боку.
Балицький зізнався: виселяли цілими сім'ями і давали пляшку води
Те, що депортації були не окремими ексцесами російських військових, а свідомою політикою окупаційної адміністрації, згодом визнав сам гауляйтер захопленої частини Запорізької області Євген Балицький.
В інтерв'ю російській пропагандистці Надані Фрідріхсон він розповів, що окупаційна влада виселяла з Мелітополя цілі сім'ї за неприйняття російського вторгнення, прапора, гімну та президента РФ.
Балицький пояснював це тим, що таких людей окупанти вже не сподівалися «переконати».
«Ми давали їм можливість виїхати, когось примусово виселяли, доводили до стрічки, зачитували рішення про виселення, давали пляшку води і відправляли», — розповідав Балицький.
За даними українського слідства, лише з липня 2022-го до травня 2023 року за підписаним Балицьким документом з окупованої частини Запорізької області примусово видворили щонайменше 50 громадян України. Серед них були мешканці Мелітополя, Мелітопольського району, Енергодара, Дніпрорудного та Приморська.
Тепер за проукраїнську позицію не висилають, а саджають
Згодом практика змінилася. Після включення окупованих територій у російське правове поле публічних «вироків» про виселення стало менше. Натомість проти мешканців почали масово порушувати кримінальні справи за російським законодавством.
Причиною може стати не лише реальна допомога ЗСУ, а й публікація у соцмережах, коментар або повідомлення, залишене ще в перші місяці окупації.
У серпні 2026 року Південний окружний військовий суд засудив 64-річну мелітопольчанку до шести років колонії за коментарі в Telegram.
Того ж місяця окупаційний суд відправив на 13 років до колонії 47-річну Інну Ткаченко. Російські силовики звинуватили жінку у «шпигунстві» та передачі Україні інформації про російських військових.
Ще одного 38-річного мелітопольця знайшли через чотири роки через коментар у соціальній мережі, залишений ще у 2022 році.
Так колишня депортація за нелояльність поступово поступилася місцем кримінальному переслідуванню. Тих, хто залишається в окупації та відкрито демонструє проукраїнську позицію, тепер можуть відправити не за лінію фронту, а до російської колонії.
Депортація з Шереметьєво
Але сама практика вигнання мешканців окупованих територій нікуди не зникла. Тепер під неї насамперед потрапляють ті, хто раніше виїхав і намагається повернутися додому через єдиний дозволений для громадян України повітряний пункт пропуску — московський аеропорт Шереметьєво.
Там українці проходять багатогодинну фільтрацію. Російські силовики вивчають телефони, листування, фотографії та соціальні мережі, перевіряють людей за базами, розпитують про ставлення до війни, України, ЗСУ та російської окупації.
Після відмови людина не просто не може потрапити додому цього разу. ФСБ ухвалює рішення про заборону в'їзду на десятиліття.
У березні 2025 року РІА Південь зібрав історії українців, які отримали заборони на 20–50 років. У профільних чатах люди розповідали, що після першої невдалої спроби повторний приїзд може закінчитися ще тривалішою забороною.
Причому російські силовики розвертають навіть людей, яких важко запідозрити в симпатіях до України. Навесні 2025 року ця тема дійшла до російських Z-блогерів і пропагандистів: з'ясувалося, що Шереметьєво не проходять прихильники «русского мира», учасники організованих Росією «референдумів» і навіть родичі російських військовослужбовців.
РІА Південь розповідав, що на посилення фільтрації почали скаржитися навіть переконані прихильники Росії. Люди їхали в окупацію на похорон родичів, для переоформлення нерухомості або просто намагалися повернутися у власні домівки — і отримували відмову.
Буквально кілька днів тому РІА Південь наводив ще одну історію мелітопольців: подружжя після 18 годин очікування в Шереметьєво отримало заборону на в'їзд строком на 50 років.
Скасувати заборону практично неможливо
Головна проблема в тому, що звичайного механізму повторної фільтрації для тих, хто отримав відмову, фактично немає. Російські проросійські активісти, які самі намагалися допомагати таким людям, визнавали: після рішення ФСБ повернутися і просто пройти перевірку заново не можна.
Судові оскарження також не дають гарантії повернення. Наявність сім'ї, житла та близьких родичів на території РФ сама по собі не означає, що заборону буде скасовано.
Однак принаймні один випадок скасування депортації набув широкого розголосу.
Двоє онуків воюють за РФ — і 50-річна заборона зникла
72-річну Любов Афанасіївну, яка багато років прожила в Кам'янці-Дніпровській Запорізької області, у березні 2024 року не пропустили через Шереметьєво. ФСБ заборонила жінці в'їзд до 2074 року — на 50 років.
Історію розповів колишній український нардеп Олег Царьов, який перейшов на бік Росії.
Дві доньки жінки живуть у Санкт-Петербурзі та мають російське громадянство. Але значно суттєвішою виявилася інша деталь: двоє її онуків воюють на боці РФ. Один служить у російській армії, другий — у територіальній обороні Бєлгородської області.
Царьов визнав, що до нього «сотнями» звертаються люди, яких не пропустили через Шереметьєво, і зазвичай допомогти їм він не може.
У цьому випадку він вирішив втрутитися.
За словами Царьова, йому довелося звертатися до «високих керівників», «підніматися на самий верх» і у двох місцях особисто поручитися за пенсіонерку. Лише після цього їй дозволили повторно пройти перевірку.
За результатами нової фільтрації ФСБ скасувала заборону до 2074 року, і жінка змогла в'їхати до Росії.
скриншот тг-каналу Царьова
Жодного офіційного «зеленого коридору» для родичів російських військовослужбовців при цьому не існує. Знайдена історія показує радше протилежне: для скасування рішення ФСБ знадобилися родичі, які воюють за РФ, особисте поручительство відомого колаборанта та звернення до високопоставлених російських чиновників.
Читайте також: Мелітополь здригався від вибухів: у місті запах гару, а після «ремонту» знову немає світла — ранкове зведення
Чому ФСБ раптом передумала
Що змусило російські спецслужби переглянути рішення щодо мелітопольчанки, окупаційні органи не повідомляють.
При цьому судовий шлях для тих, хто не пройшов фільтрацію в Шереметьєво, практично не працює. Українці, які отримали заборону, неодноразово намагалися оскаржувати рішення ФСБ, але суди незмінно ставали на бік спецслужби.
Той самий Царьов, який, за його словами, отримав тисячі звернень від таких людей, стверджує, що не знає жодного випадку, коли суд скасував би заборону ФСБ на в'їзд. Зазвичай суди вказують, що оцінка загрози безпеці належить до компетенції спецслужби і переглядати її по суті не беруться.
скриншот тг-каналу Царьова
Тому те, що сталося в Мелітополі, — не прецедент, яким тепер зможуть скористатися інші вигнані мешканці окупованих територій, а виняток зі сформованої практики.
Контракт когось із близьких із російською армією або втручання високопоставленого покровителя цілком вкладаються у вже відомі способи домогтися перегляду такої заборони. Версія про те, що російський суд і ФСБ, які роками відмовляли іншим українцям, у цьому випадку просто раптом прозріли та вирішили відновити справедливість, виглядає значно менш переконливо.
Для решти людей, яких Росія не пускає до їхніх власних домівок, нічого не змінилося: звичайного механізму перегляду таких рішень, як і раніше, немає.
🟦 Команда РІА Південь працює, щоб ви знали правду.
Ми щодня збираємо важливі новини про Запоріжжя та окуповані території, спростовуємо фейки російської пропаганди, розповідаємо про проблеми ВПО та допомагаємо їх вирішити.
Якщо наша робота важлива для вас — підтримайте редакцію донатом.
Підтримати редакцію
Джерело
