Євген Сєрков проводить заняття дітям . З особистої сторінки Facebook Євгена Сєркова
Та коли почалася повномасштабна війна він майже одразу долучився до запорізької 110 окремої бригади територіальної оборони.
Разом з побратимами боронив Донецький, Запорізький та Сумський напрямки. Згодом чоловіка перевели до 33 окремої механізованої бригади, де він опанував управління FPV-дронами.
Євген Сєрков під час служби на фронті. З особистої сторінки Facebook Євгена Сєркова
Під час виконання бойового завдання на Донеччині 9 травня 2025 року чоловік дістав численних поранень, після яких Євгену довелося пережити близько шістнадцяти операцій, ампутацію руки та втрату ока.
"За око теж боролися, воно було на місці, але не бачило, бо уламок потрапив. Сказали, що в мене вибір є: або видаляємо око або залишаємо — тоді відповідальність беру на себе. Оскільки структура ока однотипна: одне захворіло, то перейде хвороба на друге".
Після отриманих поранень Євген проходить лікування та реабілітацію. Мобільність знизилась на більше ніж вісімдесят відсотків, тож нині він вчиться жити з біонічним протезом.
Результат для вправ для правої руки у процесі реабілітації, липень 2025 рік. Facebook/Євген Сєрков
Дружина військовослужбовця Анастасія Сєркова розповіла — підтримує чоловіка в усьому:
"Йому важко, тому що тіло перенесло величезну кількість операцій, втручань, перев'язок, болючих, і не свідомо, чи свідомо, часто він уникає якихось процедур, бо це боляче. Ми вдома теж намагаємося реабілітувати і ручку праву, різні тренажери купили, щоб не втрачати кожну мить, бо перший рік після поранення, максимум, який ти вкладеш, це буде все, що ти матимеш. Я бачу, йому дуже боляче розробляти, але потім він каже: “Дякую”.
Євген Сєрков з дружиною Анастасією. Facebook/Євген Сєрков
Пережити моральні та фізичні навантаження Євгену допомагають вірші. Писати їх він почав ще у підлітковому віці. У війську він повернувся до поезії та протягом трьох років писав просто на колінці в окопах, а потім, як виходив з позицій, відправляв дружині:
"В більшості це було про те, як тебе чекають після війни. Як тебе кохають. Про те, що треба кожен день берегти, як останній день. Тобто не відволікатися на непотрібні речі, на спори, що несуть негативні емоції ".
Фрагмент вірша Євгена Сєркова. З особистої сторінки Facebook Євгена Сєркова
Анастасія отримувала вірші та малювала ілюстрації майже для кожного з них:
"Звісно, це приємно читати, відчувати. Кожен вірш ми, фактично, проживали обоє, тільки Женя писав текст, а я через образи потім намагалась це відобразити, наскільки вмію".
Збірка з віршами Євгена Сєркова . З особистої сторінки Facebook Євгена Сєркова
Після повернення Євгена подружжя видало спільну збірку. Євген став автором, а Анастасія — ілюстраторкою.
Євген Сєрков з дружиною Анастасією. З особистої сторінки Facebook Євгена Сєркова
У майбутньому чоловік хоче повернутися до викладання фізичної культури та працювати з дітьми з інклюзією.
З особистої сторінки Facebook Євгена Сєркова «Я хочу і дітям і їхнім батька на своєму прикладі показати, що все можливо!». Євген Сєрков
Історія Володимира Касьянова
До повномасштабної війни Володимир працював оператором верстатів із числовим програмним керуванням (ЧПУ).
До лав Збройних сил він долучився у 2024 році та потрапив до 17 танкової бригади. Служив в піхоті та на штурмових позиціях. Разом з побратимами обороняв Харківський та Сумський напрямки.
Володимир Касьянов під час служби у ЗСУ. З особистого архіву Володимира Касьянова
День поранення Володимир запам'ятав назавжди — разом з побратимами виконували завдання на Курському напрямку й опинились в оточенні на п'ять днів.
"…Нахиляюся, ставлю автомат — і в цей момент майже в бруствер прилітає 120-та міна. Дивлюся — рука перебита. Вивести мене одразу не могли, тож я ще до вечора продовжував разом із хлопцями виконувати бойові завдання".
Володимир Касьянов під час служби у ЗСУ. З особистого архіву Володимира Касьянова
Володимира перевели на командний пункт, де ще декілька днів чоловік вів бій, продовжуючи тримати оборону.
Внаслідок отриманого поранення Володимир пережив ампутацію лівої руки. Нині йому встановили біонічний протез.
Володимир Касьянов пристосовується до використання біонічного протезу . Суспільне Запоріжжя
Пройти реабілітацію та повернутись до життя Володимиру допомагає справа, якою він займався близько 20 років. Ще до початку повномасштабного вторгнення чоловік мав гурт, з яким писав пісні.
"Коли робиш щось емоційно, від душі — це гасить фантомний біль. Наче переключає, ніби нічого й не сталося. Для мене це була велика підтримка. У найважчі моменти народжувалися дуже цікаві пісні", — каже Володимир Касьянов.
Володимир Касьянов ветеран . Колаж Суспільне Запоріжжя
Відтепер Володимир вчиться грати на музичних інструментах однією рукою, зокрема опановує гітару. Пісні поки що пише за допомогою комп'ютерних програм.
"В майбутньому я хочу використовувати живі, справжні інструменти, бо через них можна передати тепло і душу".
Володимир Касьянов грає на гітарі вперше після ампутації. З особистого архіву Володимира Касьянова
Володимир Касьянов під час реабілітації. Суспільне Запоріжжя
Володимир активно ділиться піснями у своєму Telegram-каналі та планує і надалі розвиватись в музичній сфері.
Володимир Касьянов під час реабілітації. Суспільне Запоріжжя
