Олексій Водяний. Особистий архів Тетяни Водяної
Звання Героя України (посмертно) рідні просять присвоїти військовослужбовцю з Енергодара Запорізької області Олексію Водяному. Він загинув 17 жовтня 2024 року, на Куп'янському напрямку, прикриваючи побратимів.
Олексій Водяний до повномасштабної війни жив і працював в Енергодарі. Був старшим майстром на Запорізькій атомній електростанції. Та вже на другий день вторгнення долучився до 110-ї окремої механізованої бригади, розповіла його дружина Тетяна Водяна:
"Він приїхав з роботи й попросив мене відвезти на Василівку, тому що наш військкомат евакуювався на той час. Він долучився до Василівської тероборони, і вони разом відійшли під Запоріжжя. Він весь час казав: “Хто, як не я? Якщо не я, то заберуть одного з синів. Треба захищати свою Україну".
Олексій Водяний. Особистий архів тетяни Водяної
Олексій воював на Запорізькому, Сумському, Донецькому, Харківському та Куп'янському напрямках. Попри проблеми зі зв'язком, він завжди знаходив можливість зв'язатися із дружиною. Про свою службу нічого не розповідав:
"Він казав, що він не воює, а сидить і охороняє посадки. Хоча хлопці пізніше, коли він загинув, сказали, що все він бачив, і все він робив, і все він виконував. Він був сержантом, тоді його підвищили до старшого сержанта".
Дружина Тетяна Водяна. Суспільне Запоріжжя
Під час служби Олексій неодноразово діставав поранення. Одне з них — осколкове — отримав улітку 2023 року, коли евакуював побратимів із поля бою на Донецькому напрямку, розповів колишній заступник командира роти Валерій Маковецький:
"Під час виходу на точку евакуації, вони потрапили ще під мінометний обстріл і також отримали поранення. Олексій, окрім того, що перев'язав себе, наклав турнікети на товаришів і ще й двох сам витягував на точку евака".
Олексій Водяний з дружиною. Особистий архів Тетяни Водяної
Загинув Олексій Водяний 17 жовтня 2024 року на Куп'янському напрямку, за шість днів до свого 50-річчя, розповідає його дружина:
"Внаслідок ворожого танку, пряме було попадання. Мені зателефонував наш друг, його побратим, і він сказав: “Тань, я не можу чекати, поки керівництво подзвонить тобі й скаже про це”.
Олексій Водяний з дружиною. Особистий архів Тетяни Водяної
Нині дружина бійця створила петицію на сайті Президента України з проханням присвоїти Олексію Водяному звання "Героя України" (посмертно)
"Мій чоловік в цьому житті мав все: дружину кохану, дітей, онуків, будинок, роботу. До речі, ще від Запорізької атомної станції мав бронь, але він пішов у холод, голод, окопи. Я знаю, що Героя України не кожен отримує, але мій чоловік прикривав позицію при відступі його бригади. Він розумів, що загине. Він загинув, прикриваючи побратимів".
Олексій Водяний з дружиною. Особистий архів Тетяни Водяної
За мужність, самопожертву та вірність військовій присязі Олексій був відзначений нагородами:
- медаллю "За жертву крові в боях за волю України";
- медаллю Богдана Хмельницького;
- медаллю "Ветеран війни — Учасник бойових дій";
- медаллю Президента України "За військову службу Україні";
- відзнакою "Коїн сержанта" 110 ОМБ ТРО ЗСУ.
Олексій Водяний з дружиною, дітьми та онуками. Особистий архів Тетяни Водяної
Петицію (№22/254216-еп) на сайті Президента з проханням присвоїти Олексію Водяному звання "Героя України" зареєструвала дружина Тетяна Водяна.
На 23 листопада 2025 зібрано понад десять тисяч голосів, з необхідних 25 000.
