Програма академічної мобільності Erasmus+ відкриває українській молоді можливість навчатися в провідних університетах Європи, здобувати цінний досвід, розвиватися особисто й професійно та налагоджувати міжнародні зв’язки.
Яскравий приклад – історія Катерини Бобришевої, аспірантки спеціальності «Англійська література» та менеджерки відділу міжнародної діяльності Запорізького національного університету. Вона тричі проходила навчання в Німеччині, і перший шанс отримала саме завдяки Erasmus+. Цей досвід відкрив для неї нове бачення освіти, збагатив професійними знаннями, допоміг налагодити знайомства з молоддю з різних країн і дозволив по-іншому подивитися на студентське життя.
Про те, як безкоштовно здобути якісний досвід навчання у Європі та які перспективи відкриває академічна мобільність – у матеріалі «Першого Запорізького».
Горіла бажанням вчитися за кордоном й здійснила мрію
Катерина Бобришева вперше зацікавилася академічною мобільністю ще під час навчання на другому курсі університету, коли її знайома поїхала навчатися за кордон. Згодом інша студентка факультету також скористалася програмою, і це ще більше підштовхнуло Катерину до участі. Спробувати власні сили вона наважилась вже під час навчання в магістратурі. Викладачка, яка згодом стала її науковою керівницею, порадила подати заявку на стипендію одного з європейських університетів. Перший конкурс завершився для Катерини невдачею, але вона не зупинилася. Через пів року дізналася про відбір на літню школу в межах програми Erasmus+ у Білефельдському університеті в Німеччині – одному з наймолодших у країні.
Аспірантка Запорізького національного університету Катерина Бобришева тричі їздила на навчання до Німеччини, і вперше це стало можливим завдяки програмі Erasmus+.
Умови участі були простішими: потрібно було надати мовний сертифікат, оцінки та резюме з описом навчальних, наукових і соціальних здобутків. Цього разу Катерині вдалося пройти відбір, і вона отримала шанс здійснити свою мрію.
«По-перше, я хотіла отримати новий досвід, – розповідає Катерина про свою мотивацію. – По-друге, це мовна практика, адже я вивчаю англійську і важливо відпрацьовувати вимову. А ще мені було цікаво повчитися за кордоном, бо там інший підхід до навчання та погляд на освіту загалом. Це завжди захоплює – пробувати щось нове. Я справді горіла цим і дуже рада, що все вдалося».
Важливою перевагою стала фінансова підтримка Erasmus+: програма покривала витрати на дорогу та надавала щомісячну стипендію розміром приблизно тисячу євро.
«Університет дає всі можливості – і це надихає!»
До німецького міста Білефельд Катерина приїхала у червні 2023 року. Вона зізнається: раніше навіть не чула про нього, але з першого погляду закохалася. «Я в захваті від Білефельда. Інколи так хочеться туди повернутися. Це місто доволі велике за українськими мірками, але маленьке – за німецькими. І воно дуже затишне. Там легкий, ненапружений темп життя – не такий, як, наприклад, у сусідніх Дортмунді чи Дюссельдорфі. Місто дуже гарне: багато зелені, парків, невеликих будиночків замість багатоповерхівок», – ділиться враженнями Катерина.
Потрапивши до Білефельдського університету, вона була вражена його масштабами та продуманістю. «Коли я приїхала, корпус уже був величезним, а згодом добудували ще одну частину. Він настільки великий і незвичний за архітектурою, що студенти жартують: схожий на «Титанік», – пригадує Катерина.
Університет у Білефельді має сучасні простори для навчання, творчості й дозвілля. Катерину надихнуло, що він відкриває доступ до будь-яких можливостей для студентів.
Фото: Bielefeld University
Вона розповідає, що в кампусі все створено для зручності: зони відпочинку, простори для індивідуальної та командної роботи. Студенти можуть вийти з ноутбуком на вулицю або розташуватися у просторих приміщеннях на верхніх поверхах.
Окремо Катерину вразили можливості для творчості: спеціальні кімнати для запису подкастів, студії для зйомок і роботи над медіапроєктами. Користуватися ними можна безкоштовно. «Університет дає всі можливості, і він цим надихає, що ти можеш спробувати все!», – наголошує вона.
Заклад постійно розвивається: оновлює лабораторії, встановлює сучасне обладнання, розширює корпуси. Це, за словами Катерини, створює атмосферу руху вперед і формує середовище, яке мотивує навчатися, експериментувати й виходити за межі звичного.
«Найважливіше, чого я навчилася – не боятися висловлювати думку»
Найбільше Катерину здивував підхід до навчання в європейському університеті. Якщо вдома на семінарах зазвичай ставили чіткі запитання й вимагали відповіді за планом, то в Німеччині викладачі пропонували студентам самостійно ознайомитися з матеріалами, а заняття проходили у форматі відкритої дискусії.
«Викладачі не стільки вимагають від вас прямі відповіді, скільки просто скеровують розмову. Відбувається відкрите обговорення всіх питань: ви доходите певних висновків, а вони доповнюють їх цікавими фактами. Для них важливо, щоб ти висловив свою думку і зміг її розкрити», – пояснює Катерина.
Викладачі там ставляться до студентів як до рівних співрозмовників. «Вони не в ролі вчительки з указкою, а радше як люди, яким цікаво почути твою позицію», – каже Катерина. Вона додає, що під час її навчання викладачі були уважними й емпатійними та прагнули дізнатися більше про події в Україні.
Замість традиційних іспитів у Німеччині студенти готують проєкти або пишуть есе.
Відмінною була й система оцінювання: замість іспитів студенти готували проєкти або писали об’ємні есе – дослідницькі роботи з аналізом літератури, зазначенням джерел і викладом власних міркувань.
«Найважливіше, чого я навчилася – не боятися висловлювати свою думку, – каже Катерина. – Моє критичне мислення дуже розвинулося, адже ти не шукаєш готової відповіді, а аналізуєш прочитане і формуєш власну позицію. Це ще й уміння відстоювати свою точку зору».
Вона також наголошує на мовній практиці. Для учасників обміну університети створюють інтенсивні курси, які часто вимагають багато часу й зусиль, але Катерина вважає, що саме такого якісного мовного навчання зараз не вистачає в Україні.
«Студентське дозвілля у Європі набагато різноманітніше, ніж в Україні»
Для Катерини справжнім відкриттям стало, наскільки насиченим і різноманітним може бути студентське життя у Європі. Вона зазначає, що в українських університетах активність студентів здебільшого обмежується роботою студради чи профкому, тоді як за кордоном кожен може реалізовувати власні ініціативи через гуртки та спільноти за інтересами. «Хтось створює свій маленький театр і ставить вистави, а хтось працює над подкастами чи іншими медіапроєктами. Розумію, що це завдяки мирному часу, але там усе значно різноманітніше й насиченіше, ніж у нас», – ділиться Катерина.
Аспірантка каже, що німецький університет особливий тим, що там багато вільного простору. У студентів є перерви між заняттями, але вони часто не йдуть додому, а залишаються робити домашні завдання, працювати над своїми проєктами або просто спілкуватися з друзями. «Там настільки комфортно, що додому йти не хочеться. Я часто сама залишалася попрацювати чи просто поспілкуватися. Завжди можна було знайти когось для розмови», – згадує вона.
Студентське життя в Європі виявилося значно активнішим: там діють десятки клубів і спільнот за інтересами.
Особливо цінним для неї став нетворкінг – можливість будувати міжнародні контакти та знайомитися з однолітками з різних країн. Наприклад, вона познайомилася з аспірантом, який згодом навіть читав лекції в ЗНУ. Такі знайомства відкривають шлях до наукової співпраці та спільних проєктів, вважає Катерина.
Не менш важливим був культурний обмін: програма Erasmus+ об’єднала молодь з різних країн, і кожен учасник ділився частиною своєї культури. У неформальних розмовах відбувався взаємний обмін досвідом і пізнання інших традицій.
Загалом, за словами Катерини, студентське життя в Німеччині відчувалося набагато «живішим» і багатограннішим. Воно виходило за межі університетських стін і давало змогу відчути себе частиною великої міжнародної спільноти.
«Програма Erasmus+ показує, що українці та європейці – на одній хвилі»
Успіх першої поїздки надихнув Катерину на нові. У 2024 році вона повернулася до Білефельда на місяць, отримавши стипендію Німецької служби академічних обмінів (DAAD) для навчання. А навесні 2025-го вирушила туди втретє. Кожна поїздка розширювала коло знайомств і відкривала нові можливості.
Катерина жартує, що Erasmus+ викликає «залежність»: спершу страшно наважитися поїхати в іншу країну, але варто лише спробувати – і вже хочеться знову й знову кидати собі виклик. «Це можливість вийти із зони комфорту, спробувати щось нове, відпочити від рутини й перезавантажитися», – пояснює вона.
Цей досвід підштовхнув її до вступу в аспірантуру після магістратури. «Одна з причин, чому я продовжила навчання – можливість знову поїхати до Німеччини, – каже Катерина. – Це мотивує ставати кращим і показує, що професія – не остаточна точка, і кожен може бути тим, ким хоче».
На її переконання, Erasmus+ важливий не лише для студентів, а й для України загалом. Програма зміцнює зв’язки з ЄС, демонструє відкритість української молоді до нових можливостей і готовність працювати на рівних. «Програма показує, що українці та європейці – на одній хвилі», – підкреслює Катерина.
Завдяки Erasmus+ українські студенти можуть безкоштовно навчатися у провідних університетах Європи.
Вона вважає Erasmus+ містком для взаєморозуміння, який створює безпечне навчальне середовище і формує покоління з європейським світоглядом. «Для мене цей досвід підтвердив: європейський шлях – це саме той шлях, який нам потрібен», – додає вона.
Катерина звертає увагу, що ЄС приділяє особливу увагу роботі з молоддю, адже саме вона визначає майбутнє. Програми обміну відкривають можливості для діалогу між культурами та допомагають краще розуміти одне одного. «Це ще й спосіб показати, чому європейські цінності працюють», – зазначає Катерина.
«Найголовніше – не боятися спробувати»
Зараз Катерина працює менеджеркою у відділі міжнародної діяльності Запорізького національного університету. Вона допомагає студентам дізнаватися про програми академічної мобільності та користуватися іншими можливостями Erasmus+. Для цього в університеті створили спеціальний Telegram-канал, де регулярно публікують інформацію про стипендії для навчання за кордоном і грантові можливості для реалізації проєктів.
Катерина розповідає: у ЗНУ активно впроваджують проєкти Erasmus K2 та Jean Monnet. В їхніх межах викладачі співпрацюють із закордонними університетами, розробляють нові курси та організовують конференції. Вона додає, що наразі відкрито кілька наборів на програми Erasmus+ у різних країнах, доступних як для студентів, так і для викладачів.
Аспірантка підкреслює, що у сучасних реаліях Erasmus+ дає значно більше, ніж просто альтернативну форму навчання. «Насамперед – це безпека. Зараз я вважаю її однією з основних переваг: це можуть бути чотири місяці, пів року чи літнє стажування, коли ти спокійно спиш уночі», – зазначає вона. Програма також допомагає зрозуміти, який формат навчання підходить саме тобі, завести нові знайомства та отримати досвід самостійного життя за кордоном.
Тим, хто тільки замислюється над участю в програмі, Катерина радить не боятися й зробити перший крок. «Найчастіше люди сумніваються у своїй мові: вчили її, але не мають достатньої практики. Та вас усе одно зрозуміють! Головне – не мовчати. Можливо, здається, що ви недостатньо розумні або що часу замало, але потрібно пробувати: можна трохи змінити графік і домовитися з усіма. Найважливіше – не боятися спробувати!», – підсумовує Катерина Бобришева.
Учасники проєкту Erasmus+ у німецькому Білефельді.
Ілюстративне фото: Anya Chan
***
Erasmus+ – програма Європейського Союзу у сфері освіти, професійної підготовки, молоді та спорту. Вона спрямована на підтримку особистісного й професійного розвитку людей як у межах ЄС, так і за його межами. Її завдання – сприяти стійкому економічному зростанню, створенню якісних робочих місць, соціальній згуртованості, розвитку інновацій, а також зміцненню європейської ідентичності та активного громадянства.
Програма надає можливості навчання, стажування, академічної мобільності, а також підтримує молодіжні ініціативи, партнерства й професійні мережі.
За понад 30 років Erasmus+ допомогла більш ніж чотирьом мільйонам студентів здобути міжнародний досвід. У період 2021–2027 років її бюджет перевищує 28 мільярдів євро, а українські організації можуть брати участь у 40 конкурсах.
Текст – Олександр Носок, фото – з архіву героїні публікації
