Через повномасштабне вторгнення Катерина Манакова втратила сімейний бізнес, батьківський дім і звичне життя в селищі Комишуваха Запорізької області. Попри це вона зуміла не лише відновитися психологічно, а й розпочати справу на новому місці – в Запоріжжі. Завдяки власному таланту та підтримці небайдужих людей жінка перетворила хобі – створення унікальних 3D-тортів – на спосіб дарувати людям радість, навіть коли навколо панує біль і невизначеність.
Детальніше про шлях Катерини Манакової – у матеріалі «Першого Запорізького».
Прохання сина стало поштовхом до створення унікальних авторських тортів
До повномасштабного вторгнення Катерина Манакова мешкала у Комишувасі. Разом із чоловіком створила сімейний бізнес. Вони власноруч збудували кав’ярню, де працювали без вихідних, керуючись єдиною метою: забезпечити дітям світле майбутнє, виховуючи їх чесними та порядними людьми. Родина також займалася вантажними перевезеннями.
Робота в власній кав’ярні допомогла знайти нове покликання – кондитерську справу, що стала для неї справжньою віддушиною. Щоб з аматорського рівня перейти на професійний, Катерина пішла на курси за фахом кондитера.
«Одного разу, на день народження, син попросив зробити незвичний торт у формі руки, що тримає око. Я не сумнівалася – зробила. З того моменту все змінилося: сусіди, знайомі, батьки однокласників почали замовляти все більше й більше. Так з’явився мій шлях у 3D-тортах», – згадує Катерина.
Вдень Катерина працювала в кав’ярні, а вночі замикала її та робила замовлення
24 лютого розділило життя на до та після
Для родини Манакових, як і для мільйонів українців, 24 лютого 2024-го року стало кінцем попереднього життя. Вже о 4-й ранку водій їхньої фури, яка знаходилася під Харковом, подзвонив і повідомив, що почалося повномасштабне вторгнення, і танки пішли через кордон. Зв’язок із водієм незабаром був втрачений, а вантажівка родини була знищена ракетою.
Шок посилювався небезпекою: донька Катерини навчалася у Харкові. Подзвонивши їй, Катерина чула вибухи у слухавці.
«Як ми долетіли – я не памʼятаю, але встигли її забрати. Ми просили її друзів поїхати з нами, але ніхто не вірив, що почалась війна. Діти казали: «Та зараз батьки за нами приїдуть, – розповідає Катерина. – Але не встигли! Дітей не могли евакуювати під кулями ще багато діб».
Після евакуації доньки родина спочатку зібралася в батьківському будинку чоловіка у Комишувасі. Пізніше житло і подвір’я було повністю знищено: туди тричі прилітали російські снаряди.
На початку вторгнення, ще перебуваючи у Комишувасі, Катерина допомагала військовим, готуючи їжу на пічках разом з іншими жінками, оскільки забезпечення та логістика були відсутні, а в селищі не було ні зв’язку, ні світла.
Потім чоловік наполіг, щоб Катерина з дітьми поїхала до Польщі. Він посадив їх в евакуаційний вагон, а наступного дня приєднався до лав ЗСУ.
Однак перебування за кордоном тривало не довго. Син Катерини, якому тоді було лише 15 років, поставив ультиматум: якщо вони не поїдуть додому, він піде туди пішки.
Повернувшись, родина оселилася у Запоріжжі і винайняла житло в Комунарському районі, де тепер мешкає багато їхніх знайомих із Комишувахи.
«У тій квартирі зібралися всі. Наша сім’я, родина брата, сестри чоловіка – її син і чоловік пішли в армію ще на початку березня. Ми там були як у рукавичці», – ділиться кондитерка.
Після повернення з Польщі родина активно займалася підтримкою чоловіка та його побратимів, купуючи необхідне спорядження.
Попри нові умови на невизначеність, Катерина трималася за принцип: «Треба не здаватися». Вона вважає, що залякування з боку окупантів викликає зворотну реакцію – активізує внутрішню силу та бажання боротися.
Програма підтримки допомогла психологічно відновитися та розпочати власну справу
В Instagram Катерина побачила історію кондитерки з Пологівського району Ольги Фьокліної, яка виїхала з окупації з малою дитиною і втративши все – почала у Запоріжжі власну справу з нуля.
«Я просто написала чужій, незнайомій жінці: «Я пишаюсь вами! Ви така сильна, незламна українка з малою дитиною в такий час». А вона мене підтримала», – згадує Манакова.
Ольга надіслала Катерині посилання на громадську організацію «УкрПростір», де жінки, які опинилися в складних життєвих обставинах і прагнуть знайти нові можливості для підприємницької діяльності можуть отримати комплексну підтримку. Тут їм надають психологічну допомогу, проводять консультації з питань ведення бізнесу, а також створюють фінансові умови для започаткування чи розвитку власної справи.
Для Катерини завдяки цій організації розпочався шлях відновлення. Поруч були десятки жінок, які також пройшли через важкі випробування.
Завдяки підтримці доньки, яка порадила їй розвивати те, що вміє і любить, Катерина поступово почала діяти. На початку цього року вона стала учасницею проєкту «Фінансова та організаційна розбудова спроможності активних жінок»(«ФОРСАЖ») від громадської організації «УкрПростір».
«Найбільш корисним для мене стало навчання з розрахунку собівартості й визначення цільової аудиторії. Як би гарно ти не зробив продукт, якщо не можеш його продати – це проблема. Я завжди думала, що головне – зробити найкращу якість. Але в реаліях сьогоднішнього бізнесу важливо ще й уміти все правильно прорахувати: від обладнання до інгредієнтів, ризиків і навіть непередбачуваних ситуацій», – розповідає кондитерка.
За підсумками проєкту Катерина отримала фінансування у розмірі близько 62 тисяч гривень на придбання професійного міксера, холодильника та блендера.
Найбільше кондитерка цінує не техніку, а підтримку, нові знання і впевненість у власних силах.
Спілкуючись із людьми, які перебували у складних обставинах, Катерина зрозуміла, що не має права здаватися.
Авторські торти, що дарують позитивні емоції: індивідуальний підхід до кожного клієнта
Попередній досвід, навчання та нове обладнання допомогли Катерині вдосконалити й розвинути власну справу – створення авторських тортів за індивідуальним замовленням.
Основна унікальність її продукції полягає в індивідуальності та емоціях. Вона спілкується з клієнтами, дізнається про їхні захоплення, роботу, мрії – і переносить ці деталі у свій виріб.
«Я хочу, щоб мій торт був не просто десертом, а емоцією, історією, подарунком, який запам’ятається», – пояснює кондитерка.
Кондитерка стежить за трендами: зараз популярне покриття велюром, а також нерівні форми (на противагу раніше популярній мастиці). Вона планує розширювати асортимент, додаючи новинки, такі як дубайський шоколад.
Створення одного виробу може займати тиждень. Це ідея, концепція, спеціальні конструкції, фігурки з мастики чи цукрового паперу, яким потрібен час на стабілізацію.
Найбільший виклик і водночас найбільше задоволення для майстрині – коли замовники просять створити на свій розсуд. Це дає їй свободу експериментувати з новими техніками. Крім тортів, Катерина розвиває напрямок зефірної флористики: букети з натурального зефіру, а також лінійку зефіру без цукру для людей із медичними обмеженнями. Вона вважає кондитерську флористику не тільки гарною, а й смачною та корисною.
Зефір власного виробництва Катерини не містить штучних домішок.
Катерина формує ціни на свої вироби, ретельно прораховуючи вартість інгредієнтів та складність роботи – деякі маленькі тортики вимагають досить багато часу на декорування чи ліплення фігурок.
Внутрішня сила та постійний розвиток допомагають розвивати власну справу
Завдяки наставникам «УкрПростору» Катерина постійно дізнається про нові можливості для розвитку власної справи. Найбільший виклик – вести бізнес у прифронтовому місті. Але навіть під обстрілами вона продовжує творити: «Моя робота допомагає забути про тривоги. Коли я ліплю фігурки, я у своєму світі – світі кольору, форми й смаку».
Попри всі наявні ресурси, ведення бізнесу під час війни має свої труднощі. Для Катерини найбільша складність полягає у просуванні та продажах. Хоча вона активна в Instagram та Facebook їй важко освоїти TikTok, оскільки фізично не встигає знімати відео.
Наразі Катерина готує торти на власній кухні, її мрія – відкрити окреме приміщення для кондитерської. Але має вагання, чи варто розпочинати це, через обстріли та загальну небезпечну обстановку у Запоріжжі.
Озираючись на свій складний шлях, Катерина Манакова вже може дати деякі поради тим, хто був змушений починати життя з нуля через війну.
Вона наголошує, що дуже корисно звернутися по допомогу до психолога, як це зробила вона завдяки ГО «УкрПростір». Це допомогло їй не боятися і зайнятися тим, що їй дійсно подобається і що вміє робити. Головна її порада – не зупинятися.
Також вона радить не боятися брати участь у програмах підтримки: «Все, що зроблено людьми, створене для людей. Треба тільки йти вперед», – каже вона.
Катерина Манакова продовжує творити в Запоріжжі, даруючи людям шматочки солодкого щастя, доводячи, що неможливо залякати тих, хто знайшов свою внутрішню силу. Вона – впевнена, що працює на спільну перемогу, використовуючи своє мистецтво як інструмент підтримки позитивних емоцій.
Текст – Анастасія Заводюк, Андрій Вавілов, фото з архіву Катерини Манакової
