На болотах продовжують махати перед мелітопольцями пряником, залишаючи за кадром більш реальний інструмент — батіг. Вочевидь, росіяни не дуже раді "новим територіям", утім, як і мелітопольці — окупації.
В уряді рф вирішили дати окупованим областям більше грошей. Щоправда, куди діваються всі ці "вливання" мелітопольці і в душі не знають.
Повідомляється, що на захоплені території рф виділить 5 млрд рублів. Говорять про поліпшення ЖКГ, інфраструктури та фінансування сільгоспвиробників.
Здається, жителі Росії, почувши ці новини, повинні, як мінімум, зненавидіти свою владу. Живучи у своїй країні, про поліпшення ЖКГ і ось цього всього, вони можуть тільки мріяти. Не секрет, що для багатьох газ і зручності в будинку — недосяжна мрія.
Мелітопольці пропускають між вух новини про "щедрі" жести країни-агресора. Якраз у нас, і до війни все було гаразд і з газифікацією, і з водопостачанням. А от із приходом окупантів проблеми з'явилися. Принаймні, повідомлення про ремонт водогону лише через два роки після того, як водопостачання було порушено, приводить мелітопольців у шок. Ну, а для рашистів, судячи з подачі новин — це досягнення століття.
Особливої уваги в держдумі торкнулися "підтримки" сільського господарства:
— Рішення дасть змогу збільшити обсяги виробництва молока, картоплі, овочів і проводити агротехнічні роботи для отримання хороших урожаїв зернових. Передбачена також підтримка і для організацій хлібопекарської промисловості, — гарно декламують у держдумі.
Мало того, рашисти рапортують, що "заходи підтримки" вже довели свою ефективність. Мовляв, торік цими можливостями скористалися понад тисяча сільгоспвиробництв. Ось тут, рашисти, звісно, добряче перевершили самі себе, або просто мелітопольські реалії до москви не долітають.
Єдині, хто відчули на собі заходи підтримки, це гауляйтери, які користуючись ситуацією гребуть транші під себе, а де не можуть просто вкрасти, відмивають.
А що до сільгоспвиробників, то вони місяцями намагаються вибити свої гроші. Ось тільки до них черга дійде в реаліях "русского мира" приблизно ніколи…
