тисячі мелітопольських сімей мають труднощі з орендою житла. фото з відкритих джерел
Україна закінчує четвертий рік повномасштабного вторгнення з однією з найважчих житлових криз за весь час незалежності.
До таких висновків дійшла Міжнародна організація з міграції ООН, проаналізувавши руйнування та потреби населення. За майже чотири роки війни тисячі мелітопольських сімей були змушені виїхати, залишивши все своє майно. Хтось до європейських країн, хтось на підконтрольні Україні території.
Для більшості переселенців питання житла стало найболючішим. За даними Міжнародної організації з міграції ООН, Україна втратила близько 10% свого житлового фонду. Ці цифри повною мірою відчувають і мелітопольці, які покинули місто після російського вторгнення.
На місцях виявилося, що допомога від держави обмежена, а власні ресурси людей швидко вичерпуються. Якщо в перші роки війни виплата допомоги для ВПО хоча б частково компенсувала витрати на оренду квартир. То сьогодні ж ці кошти отримують тільки окремі найуразливіші категорії переселенців. Більшість мелітопольців, які опинилися на вільній території, фактично випали з системи підтримки. При цьому орендні ціни у великих містах зросли, і тепер навіть середньостатистична сім'я витрачає на житло половину своїх доходів і більше.
За даними МОМ, бойові дії знищили або пошкодили понад 236 тисяч будівель. Більше 2,5 мільйона житлових об'єктів — близько десятої частини всього довоєнного житла — втратили придатність або потребують значних ремонтів. При цьому державний житловий фонд не здатний компенсувати втрати: муніципальних приміщень критично мало, а приватний ринок оренди працює без достатнього контролю з боку держави. За оцінками ООН, свої будинки були змушені покинути близько 10,6 мільйона українців.
Більша частина з них виїхала за кордон, проте 3,7 мільйона залишаються всередині країни. Саме серед них фіксується найвища вразливість: дві третини не справляються з оплатою оренди і змушені віддавати більше половини доходу тільки на оренду житла. МОМ підкреслює, що забезпечення людей стабільним житлом — один з ключових елементів відновлення. Йдеться не тільки про тимчасові варіанти, а й про довгострокові програми, які включають навчання новим професіям, працевлаштування та підтримку в інтеграції в нові громади.
Глава місії МОМ в Україні Роберт Тернер заявив, що організація розглядає житло як базу для сталого повернення до нормального життя. Державні програми відновлення У проєкті Держбюджету на 2026 рік передбачені додаткові ресурси на підтримку громадян, які втратили житло через війну. Близько 45 млрд грн планується спрямувати на програми житлової політики. Серед них:
- • 15,8 млрд грн — на програму «еОселя»;
- • 14 млрд грн — на забезпечення житлом переселенців з окупованих регіонів;
- • 5,7 млрд грн — на виплати для ветеранів з інвалідністю I та II груп;
- • 6,9 млрд грн — на компенсації в рамках програми «еВідновлення».
Ці кошти мають частково компенсувати руйнування та зменшити навантаження на сім'ї, які залежать від оренди. Однак фахівці зазначають: з огляду на масштаби втрат потреби залишаються колосальними, і Україні знадобиться багаторічна комплексна політика, щоб подолати наслідки війни в житловій сфері. Державні програми, які мали стати опорою для людей, фактично не працюють.
Програма пільгових кредитів недоступна для переселенців з обмеженими доходами — у багатьох немає коштів навіть на початковий внесок, не кажучи вже про ремонт або подальші виплати. Провалилася і анонсована державою програма субсидій на оренду житла. Вона передбачала офіційне оформлення договорів оренди, проте переважна більшість орендодавців не захотіли реєструвати ФОП і платити податки. В результаті переселенці з Мелітополя опинилися в замкнутому колі: житло є тільки на умовах «в чорну», а допомога — тільки для тих, хто може оформити оренду офіційно.
Фахівці підкреслюють, що житлове питання для переселенців з Мелітополя — не тимчасова складність, а довгострокова криза. Багато сімей живуть в орендованих квартирах вже третій-четвертий рік, виснажуючи заощадження і вимушено економлячи на базових потребах. На цьому тлі міжнародні організації говорять про необхідність системної державної політики: доступного кредитування, розширення соціальних гарантій, будівництва муніципального житла і реальної підтримки тих, хто втратив дім через війну.
