Навіть в умовах беззаконня, безправ'я і терору люди в окупованому Мелітополі не перестають бути людьми. Добрим вчинком здивувала касир місцевого супермаркету.
Обіцяні рашистами золоті гори для пенсіонерів виявилися пшиком. Високі російські пенсії отримують одиниці. решта змушені жити на жалюгідні копійки, що не дотягують до прожиткового мінімуму. Водночас ціни б'ють усі мислимі й немислимі рекорди.
Тому багато літніх людей змушені обмежувати себе в придбанні продуктів. Городянам доводиться спостерігати, як пенсіонери довго стоять біля прилавків, прикидаючи, на що їм вистачить наявної готівки, і часто йдуть ні з чим…
Мешканка Мелітополя в соцмережі поділилася історією з життя окупованого міста, в якому знайшлося місце доброті та милосердю.
Хочу висловити подяку продавчині магазину "Мера", що на Героїв України. Сьогодні дівчина Анна оплатила повністю покупку якійсь бабусі.
Старенька купила кефір, трохи цукерок, булочки якісь, хліб — чек невеликий, але й на такий мізерний набір у бабусі трохи не вистачило.
Продавщиця Ганна дивилася, як та намагалася відшукати в тоненькому гаманці гроші, яких бракує, і не витримала. Сама розрахувалася за стареньку. Сказала, що просто хоче зробити подарунок, і щоб та не ніяковіла.
Бабуся розплакалася, бо не очікувала такого ставлення до себе. І, сказавши "дякую", пішла з магазину….
Я все ж запитала продавця: "А ви місцева"? Вона кивнула головою.
Якось навіть легше стало. Останнім часом у місто понаїхало чимало чужинців. Свої повиїжджали. А тут….можна сказати…рідна душа зустрілася, ще й така милосердна…
Як же мало людині потрібно в окупації…мало для щас
