Іран і Ормузька протока / © Associated Press
Загострення навколо Ірану може мати значні наслідки для світової економіки та глобальної політики. Попри втрати від конфлікту, Тегеран здатен не лише утримувати свої позиції, а й посилювати вплив, використовуючи контроль над Ормузькою протокою. Передає ТСН.
Про це йдеться в аналітичному матеріалі Financial Times.
За оцінкою видання, політика адміністрації президента США Дональда Трампа частково підштовхнула опонентів Вашингтона до пошуку нових механізмів тиску. Подібно до того, як у відносинах із США діє Китай, Іран почав активно використовувати своє стратегічне географічне положення як інструмент впливу.
Ормузька протока як економічний важіль
Тегеран реалізував давні погрози, обмеживши судноплавство через Ормузьку протоку — одну з ключових світових артерій транспортування нафти.
Це дозволяє Ірану не лише впливати на глобальний енергетичний ринок, а й отримувати значні фінансові вигоди.
За даними Financial Times, іранська влада може стягувати до 2 мільйонів доларів із судна за так званий «безпечний прохід». З огляду на те, що в середньому через протоку проходить приблизно 140 суден на добу, потенційні доходи можуть сягати мільярдів доларів щомісяця.
Таким чином Іран отримує не лише додаткове джерело доходу, а й потужний інструмент політичного впливу — від надання преференцій окремим країнам до економічного тиску.
Чи можливе військове вирішення
У Вашингтоні дії Ірану називають незаконними, однак питання полягає в реальних можливостях відповіді.
Державний секретар США Марко Рубіо визнав, що ситуація є неприйнятною, але конкретні варіанти її вирішення обмежені.
Експерти, яких цитує Financial Times, скептично оцінюють перспективу силового розблокування протоки. Географічні особливості регіону та технологічні можливості Ірану, зокрема використання безпілотників, значно ускладнюють забезпечення безпечного судноплавства навіть за участі військово-морських сил.
Навіть потенційні військові операції, наприклад захоплення стратегічних об’єктів, не гарантують повного відновлення морського трафіку.
Переговори як найбільш реалістичний сценарій
На цьому тлі дипломатичний шлях виглядає найімовірнішим варіантом врегулювання ситуації. Однак, отримавши нові важелі впливу, Іран може висувати значно жорсткіші умови.
Президент США Дональд Трамп, який позиціонує себе як майстер переговорів, опинився у непростій ситуації. За даними Financial Times, він навіть визнавав, що переговорна тактика Ірану є для нього незвичною.
Реакція регіону та ризики ескалації
Країни Перської затоки, зокрема Саудівська Аравія та Об’єднані Арабські Емірати, занепокоєні сценарієм, за якого Іран фактично контролюватиме експорт енергоносіїв у регіоні.
Водночас ці держави розуміють ризики прямої військової ескалації, адже атаки на нафтову інфраструктуру можуть мати довгострокові наслідки для економіки.
Деякі країни можуть обрати прагматичний підхід і погодитися на фінансові умови Тегерана, щоб уникнути подальшого загострення.
Перед складним вибором можуть опинитися й союзники США, зокрема країни Європейського Союзу та Японія. З одного боку, виплати Ірану можуть викликати невдоволення у Вашингтоні, а з іншого — дозволять уникнути різкого зростання цін на енергоносії або повернення до закупівель російських ресурсів.
Попри всі сценарії, ситуація на Близькому Сході залишається непередбачуваною. Не виключено подальше загострення, включно з можливим застосуванням наземних сил США.
Водночас внутрішній тиск на іранську владу поки що не призводить до її ослаблення — режим демонструє стійкість навіть у умовах війни.
Аналітики Financial Times зазначають, що якщо Іран вийде з конфлікту не ослабленим, а навпаки — політично та фінансово посиленим, це може мати серйозні наслідки для глобальної безпеки, світової економіки та стабільності всього регіону.
🟦 Команда РІА Південь працює, щоб ви знали правду.
Ми щодня збираємо важливі новини про Запоріжжя та окуповані території, спростовуємо фейки російської пропаганди, розповідаємо про проблеми ВПО та допомагаємо їх вирішити.
Якщо наша робота важлива для вас — підтримайте редакцію донатом.
Підтримати редакцію
Джерело
