GoodBread.Hub
У дворі чотириповерхової будівлі неподалік вокзалу на ДВРЗ зібралися до сотні людей – усі прийшли привітати команду «Good Bread» із відкриттям нового місця. Тепер ця будівля повністю належить їм. За пів року в ній зробили капітальний ремонт – насправді ще не завершили, але стан такий, щоб можна було запросити гостей.
Фото: Макс Требухов
Фото: Макс Требухов
Фото: Макс Требухов
Фото: Макс Требухов
Фото: Макс Требухов
Фото: Макс Требухов
Фото: Макс Требухов
«Якщо раніше «GoodBread» – це була більше кондитерка, то цей будинок поєднує багато чого в собі. На першому поверсі – пекарня, а також місце, де буде організовано проєкт «FoodFighters» – це буде велика кухня, де щодня готуватимуть гарячі обіди для безхатьків», – пояснює Владислав.
Фото: Макс Требухов
Фото: Макс Требухов
На другому поверсі розташують художню майстерню для людей з інвалідністю. Зараз там виставка робіт пацієнтів Київської міської психіатричної лікарні ім. Павлова. Також тут буде художнє ательє.
«Це не про реабілітаційний центр, де ми приходимо, щось малюємо, вішаємо на стінку і все класно. Художнє ательє – це про те, що ми будемо знаходити художників з ментальною інвалідністю і продавати їхні картини», – пояснює Влад.
Фото: Макс Требухов
Фото: Макс Требухов
Фото: Макс Требухов
Значною частиною нового проєкту буде столярна майстерня. Вона дозволить залучити до роботи ще більше працівників з ментальною інвалідністю. Якщо зараз пекарня дає роботу 25 людям, то разом зі столярною хочуть задіяти 70 і ще 35 людей, які їм допомагатимуть.
«Уся соціальна терапія, пов’язана з ментальними порушеннями, – це щось, що ти можеш робити руками: хліб, щось із дерева, глини, фермерство і т.д. У столярні ми будемо робити елементи декору, які можна буде продавати», – ділиться засновник «GoodBread».
На третьому поверсі будуть офіси. Також тут виставка робіт фотографа, нашого кореспондента Макса Требухова – це серія чорно-білих портретів працівників пекарні, зроблених на плівковий фотоапарат і проявлених вручну, так само вручну, як і готується тут хліб.
«Хотілось зупинити момент і залишити на згадку портрети людей, що в цей цифровий вік продовжують своїми руками виготовляти хліб, спокійно і розмірено. Виникла ідея зробити “як колись” – звичайна механічна камера, класична чорно-біла плівка зі сріблом, ручна проявка, надрукувати своїми руками на фотозбільшувачі і класичному фотопапері», – пояснює Макс.
Фото: Макс Требухов
Четвертий поверх ще не завершили, але на нього теж чималі плани. Тут буде лекторій, де можна буде дивитися кіно, грати на фортепіано, проводити майстер-класи. А також тут організують дві кімнати для підтримуваного проживання людей з ментальною інвалідністю.
Фото: Макс Требухов
Фото: Макс Требухов
Фото: Макс Требухов
«Кімнати ми робимо для того, щоб вивозити людей з психоневрологічних диспансерів, бо наша корпоративна відповідальність – це робота з інтернатами. Інтернати не є нормальним явищем в Україні у 21 сторіччі. Пекарня була створена, щоб люди не йшли в інтернат, бо там немає життя, там існування», – додає Владислав.
Співпраця з державою
Подібні проєкти держава має підтримувати максимально, вважає засновник «GoodBread». Бо людей з ментальною інвалідністю потрібно інтегрувати в суспільство, їм потрібно давати роботу.
«Хочеться, щоб це було ефективно, щоб ми були для цих людей лайфстайлом, щоб вони сюди приходили й відчували себе нормально. От у нас є сім’я, хобі і робота. Ми тут хочемо закрити для них роботу. За кордоном таких центрів багато, і треба розуміти, що «Good Bread» – це не кахлі на стінах і ремонт, це про людей, які працюють тут разом, це про досвід, який вони здобувають», – пояснює Влад.
Фото: Макс Требухов
Фото: Макс Требухов
Нині держава, вважає він, робить для людей з ментальною інвалідністю замало. Натомість фінансує інтернати.
«По-нормальному фінансування треба віддавати в третій сектор – громадським організаціям. Не треба фінансувати інтернати – треба давати гроші в приватні установи. Так це працює у всьому світі: де є приватний сектор, там усе класно, бо в них є конкуренція; а там, де є державні послуги – там усе погано, навіть у Швейцарії», – пояснює Влад.
Боротися за кожну українську дитину. Виклики, які війна ставить перед реформою інтернатів
Плани на майбутнє
На відкритті хабу команда «GoodBread» не зупинятиметься, наголошує Влад. Крім розвитку простору, вони докладатимуть зусиль, щоб у лекторії на четвертому поверсі запустити академію супровідників.
«Там ми разом з фахівцями з Європи, з усього світу будемо навчати, як супроводжувати дітей і дорослих з інвалідністю, як узагалі доглядати за цими людьми», – додає він.
Фото: Макс Требухов
Фото: Макс Требухов
А вже наступного року планують запустити HR-агенцію, яка буде шукати роботу для дорослих людей з інвалідністю в інших компаніях, щоб вони мали можливість стати повноправними громадянами.
«Якщо зайти в нашу пекарню серед робочого дня, ви не помітите людей з інвалідністю, бо коли вони працюють, їхніх особливостей не видно, вони в чомусь, вони зайняті», – додає Влад.
Без права на втечу. Історія одного випускника інтернатів для дітей з інвалідністю
Фото: Макс Требухов
Перший хліб
Тим часом, свято в GoodBread.Hub триває – гостей запросили разом спекти хліб на новій кухні. Як це робити, показують працівники пекарні. Вони тут господарі, знають усі тонкощі процесу. На столі – невеличкі буханки, плетінки і навіть тризуб із тіста, всі чекають своєї черги, щоб потрапити до печі. А там у цей час перша партія хліба, яка готується в нових пічках. Усі зібралися, щоб зустріти свіжі буханці.
Фото: Макс Требухов
Фото: Макс Требухов
Фото: Макс Требухов
Фото: Макс Требухов
«У нас чудовий хліб. Хто хоч раз скуштує його – впізнаватиме, що це хліб «Good Bread». Бо ми робимо його з чистим серцем і добрими руками. А ми сильна команда», – бере слово Галина, головна технологиня пекарні.
Фото: Макс Требухов
«Уже не пам’ятаю, коли востаннє купував десь у магазині хліб», – каже Міша, старший пекар. І додає, що хотів би також почати випікати і японські смаколики.
Фото: Макс Требухов
Пічка сигналом дає зрозуміти, що все готово. Декілька натиснутих кнопок – і вона випускає пару. За дві хвилини хліб уже перед нами – рум’яний, пахучий. Наступного дня він поїхав на Східну Україну, там, в Авдіївці, Нью-Йорку та інших прифронтових селах, його й волонтера Дмитра Артемова завжди чекають місцеві мешканці.
Фото: Макс Требухов
Фото: Макс Требухов
Фото: Макс Требухов
Фото: Макс Требухов
Весна на сході. Репортаж з прифронтових і деокупованих міст: від Ізюма до Дружківки
Катерина Амеліна, кореспондентка LB.ua
