Ілля Лінник. Особистий архів Тетяни Дорошенко
За три роки у полоні чоловік перестав чекати свого звільнення. Ділиться: з перших днів зрозумів, що мусить знайти те, що триматиме його. І допоможе дочекатись обміну. Хлопець зізнається: попри тортури й тиск військовим РФ так і не вдалося його зламати.
Ілля Лінник. Особистий архів Тетяни Дорошенко"Спочатку найскладнішим було очікування. Бо ти чогось чекаєш. Ти чекаєш цього повернення, цих обмінів. А потім я просто мабуть змирився. Ну, типу, я розумів, що обмін — він буде. Але коли він буде, і чекати його ось так — це було психологічно важко". «Свободи хотілося просто. Спокійно підняти голову і все» Ілля Лінник, звільнений з полону
Ілля Лінник телефонує рідним. Особистий архів Тетяни Дорошенко
Хлопець згадує: йому нерідко снився дім, рідні і побратими. Та думки про волю намагався відганяти і в якийсь момент — просто припинив чекати.
"Я від цієї ситуації психологічно відключився. І мені це дуже сильно допомогло. Я себе запрограмував на те, що я повернусь обов’язково додому, просто цей момент… Він колись має настати і все".
Ілля Лінник із сестрою Тетяною Дорошенко до полону. Особистий архів Тетяни Дорошенко
Та поки цей момент не настав, Ілля згадує, кожен ранок доводилося розпочинати зі співу російського гімну, весь день бути з опущеною головою тримати руки у певній позиції. А за "неправильну" поведінку терпіти покарання.
"Я знову ж таки, відносився до цього своєрідно. Я просто все це проковтнув, посміхнувся і далі у своїх думках. Оці їхні всі дії, які до нас вчиняли, це знову показувало, які вони слабкі, наскільки вони нас бояться. Ну, навіть ми полонені, а вони, от, бояться і трусяться, щоб ми "знали своє місце".
Ілля Лінник, звільнений з полону . Суспільне Запоріжжя
Хлопець розповідає: тиск був нескінченним. Фізичний — навчився просто терпіти, від морального — абстрагуватись.
"Росіян дуже дратувало коли ми посміхались, коли ми жартували. І якщо ми розмовляли українською. Не дозволяли. Перший час вони там стукали, кричали в камери. Обмеження по рухах дуже жорстокі були. Займатися і тренуватися на СІЗО не можна було взагалі. Там і не було місця, і камери спостереження"
Ілля Лінник до полону РФ. Особистий архів Тетяни Дорошенко
Але коли хлопець слухав про падіння України або захоплення Запоріжжя, повністю блокувати емоції — не вдавалось.
"У мене більше була злість на цю брехню. Вони намагались пригнічувати наш моральний дух. Я розумів, що вони злі на нас. Що ми досі тримаємось, що ми обламуємо їм ці зуби. І я розумів, що це все брехня. Розумів, з ким я розмовляю, і хто мені це каже".
Ілля Лінник. Особистий архів родини
Ілля згадує: у житті по режиму, з наглядом 24/7 рятували книжки. А ще — історія про те, яким може бути його повернення додому.
"Був співробітник спецназу, і в нас була можливість з ним спілкуватись відкрито. І він нам якось розповідав, що бачив, як відбувається обмін. Людей зустрічають з прапорами, подарунками, солодощами. Це все такі дрібниці, але ж воно приємно. Уявляв собі ці моменти, коли там сидів. І ви знаєте, коли все ж таки обмін стався, він набагато перевищів очікування".
Іллю звільнили з полону 26 червня, в день народження його мами. Довгоочікувану звістку рідним він сам сповістив телефоном.
Ілля Лінник після обміну із співробітницею Координаційного штабу. Особистий архів Тетяни Дорошенко
Нині Ілля проходить реабілітацію. І нарешті повернувся додому, де на нього весь цей час чекали мати і сестра з племінницею.
"Зустріч з рідними… це такий був, важкий момент, психологічно. Але я себе просто налаштував на таку думку: я був просто у довгому відрядженні, і я от повернувся. Зараз все круто. У нас повне взаєморозуміння, мене підтримують в усьому".
Ілля Лінник, звільнений з полону . Суспільне Запоріжжя
Ілля зізнається: забути про те, що було у російському полоні, і те, що він там усвідомив — не зможе ніколи.
«Росіяни кажуть, що ми нацисти, так? І я дізнався, де виховують нацистів. У російському полоні». Ілля Лінник, звільнений з полону
