Після початку повномасштабної війни Наталія Петрова була змушена залишити своє рідне село Костянтинівка Мелітопольського району і переїхати до Запоріжжя. Разом із сім’єю через окупацію вона втратила майже все – будинок, земельні ділянки, родинне аграрне підприємство, а також власний магазин дитячих товарів.
Нове місто, втрата бізнесу та бажання реалізувати себе спонукали Наталію шукати нові можливості. Вона відновила справу, спершу торгуючи на ринку, а згодом відкрила власний магазин «Круті-взуті», де продає дитяче взуття та аксесуари. Завдяки участі у грантовій програмі «Власна справа» Наталія змогла облаштувати магазин, розширити асортимент і сформувати команду.
Детальніше про шлях підприємиці – у матеріалі «Першого Запорізького».
В окупації втратили будинок і родинні бізнеси
Наталія Петрова – за освітою бухгалтерка. До 35 років не працювала: всю увагу приділяла вихованню дітей та веденню сімейного господарства разом із чоловіком Сергієм. Він у ті роки мав успішний бізнес, який забезпечував родині стабільність і давав можливість дружині бути з дітьми вдома. Згодом Наталія відчула, що хоче реалізувати себе і вирішила розпочати власну справу. Разом із чоловіком відкрили в Мелітополі магазин дитячих товарів, де продавали верхній і нижній одяг, білизну, шапки, взуття, рукавички.
Магазин дитячих товарів у Мелітополі Наталія відкрила разом зі своєю кумою.
Після початку повномасштабної війни сім’я була змушена залишити Мелітопольський район. Бізнес довелося покинути. Виїжджали вони наприкінці червня 2022 року.
«Процес виїзду був важкий: ми виїхали з дому о п’ятій ранку, а в Запоріжжя заїхали вже майже опівночі. Дорогою було дуже жарко, чули вибухи – так близько, як у Мелітополі ми ніколи не чули. Ми вже розуміли, куди їдемо і що може бути. Нас пропустили, хоча ми їхали в останній колоні – дуже пощастило, бо могли ще на добу залишитися», – згадує жінка.
Запоріжжя родина обрала не випадково – тут живе двоюрідна сестра Наталії, з якою вони були близькі з дитинства. Вагалися між Запоріжжям і Дніпром, де мешкав брат, але серце підказало їхати до сестри. Перші кілька днів сім’я прожила в неї, поки шукала орендоване житло.
Через місяць після евакуації вирішила відновити власну справу у Запоріжжі
Адаптація до нового міста була непростою. Спочатку родину не полишало постійне хвилювання – чи впораються вони або ні. Згодом ця напруга переросла у майже депресивний стан. Фінансові труднощі відчувалися особливо гостро, адже певний час сім’я взагалі не працювала. Наталія пригадує, як їй – донедавна успішній підприємниці – доводилося йти в магазин і рахувати гроші, щоб купити найнеобхідніше.
Наталія разом зі своїм чоловіком Сергієм.
Попри всі труднощі, вже в липні 2022 року Наталія вирішила відновити власну справу. Невелику суму грошей – все, що лишилося від її втраченого бізнесу – одразу вклала в роботу. Жінка орендувала місце на ринку та почала торгувати, а згодом змогла найняти працівницю й відкрити ще одну торгову точку.
У Запоріжжі Наталія зосередилася на продажі дитячого взуття, хоча в Мелітополі продавала ще й одяг. Вибір пояснює просто: взуття рідко купують онлайн, адже його потрібно міряти, особливо дітям. Водночас конкуренція в сегменті одягу в мережі значно більша, тож вести дві ніші одночасно вона не потягнула б.
Робота з дитячими товарами був їй близькою і за внутрішнім покликом. За словами Наталії, робота з дітьми завжди була її мрією:«Я дуже люблю дітей, і тому завжди хотіла пов’язати з ними своє життя. Мріяла навіть працювати вихователькою в садочку. Своїх дітей я виховувала в любові й гармонії».
Справу на ринку Наталія не закрила навіть після відкриття магазину.
Грантові можливості допомогли закупити необхідне обладнання та товар для відкриття магазину
Наталія мріяла про власний магазин і разом із родиною поступово рухалася до цієї ідеї. Чоловік просив не поспішати – він розумів, наскільки важко починати все з нуля в новому місті. Однак рішучий поштовх з’явився тоді, коли Наталія дізналася від знайомих про грантову програму «Власна справа».
Подаватися вирішили вдвох. Чоловік Наталії прагнув отримати грант для обробки землі, однак йому тричі відмовили: через плутанину з тезками, через проблемні документи чи навіть судові справи, до яких він не мав жодного відношення.
Натомість заявка Наталії була схвалена з першого разу. Вона подала документи восени 2023 року й отримала погодження приблизно за місяць.
«Моєю реакцією на позитивну відповідь була радість: я підійшла під критерії, заявку погодили, мені довірилися. На той час у мене вже була домовленість щодо оренди. Це дало змогу одразу організувати фінансування: позичити гроші на меблі, внести передоплату та підготувати магазин до відкриття», – згадує Наталія.
Сума гранту склала 250 тисяч гривень. Ці кошти спрямували на меблі, торгові стійки, ноутбук і закупівлю товару. Грант не покривав оренду, тому частину витрат довелося забезпечувати самостійно. Ще близько 150 тисяч гривень власних коштів підприємниця вклала на придбання товару.
Офіційно крамниця відкрилася 25 травня 2024 року.
Як працює магазин дитячого взуття «Круті-взуті» у Запоріжжі
Назва магазину «Круті-взуті» виникла спонтанно. Наталія хотіла, щоб діти були і круті, і взуті, тож просто поєднала ці слова, підсилюючи ідею, знайдену в інтернеті.
Магазин розташований у торговому центрі «Фортуна» на перетині проспектів Соборного та Металургів. Наталія обрала це місце через вигідне розташування: поруч стадіон, McDonald’s і важлива транспортна розв’язка, яка з’єднує різні райони міста та маршрутки до навколишніх сіл. Вона вірить, що після завершення війни й відновлення роботи відомого ресторану швидкого харчування трафік у цьому районі зросте, а отже, зросте й кількість покупців.
Приміщення в якому розміщенний магазин «Круті-взуті» не потребувало ремонту – білі стіни та кахельна підлога дозволили швидко розпочати роботу. Потрібно було лише прибрати та облаштувати простір.
Одним із найпопулярніших товарів у магазині є утеплене взуття на флісі.
«Флісове взуття дуже добре продається в нашому регіоні: деякі діти носять його майже до весни. Торік ми зрозуміли, що це саме те, що потребують наші клієнти – взуття для прохолодної погоди, коли температура опускається до нуля або мінус одного градуса. Батьки купують його для дітей, щоб вони ходили тепло. Деякі одразу беруть декілька пар на осінь, зиму та кросівки. Ми ретельно підбираємо розміри, враховуючи запас для теплої шкарпетки і клієнти довіряють нашим рекомендаціям, іноді навіть повністю покладаються на наш вибір», – розповідає підприємиця.
Формуючи асортимент, Наталія покладається на власний значний досвід у сфері дитячих товарів і на поради молодої працівниці. Вона працює з перевіреними постачальниками з Харкова та Одеси, роблячи ставку на якісне турецьке взуття. Принцип магазину простий: доступні ціни та комфорт для дитини.
Асортимент поповнюється постійно – раз на тиждень до магазину приїжджають до чотирьох автомобілів із товаром. З часом «Круті-взуті» почали розширюватися: нині тут можна знайти не лише взуття, а й шапки, рукавички, шкарпетки, гольфи, колготки, рюкзачки та сумочки.
Магазин «Круті-взуті» пропонує знижки: 10% для військовослужбовців та 5% для ВПО.
За умовами гранту Наталія працевлаштувала двох людей, які стали опорою в роботі магазину. Аліна, двадцятирічна працівниця та вимушена переселенка , привнесла у справу свій молодий погляд на моду й допомагає формувати актуальний асортимент.
За працевлаштування внутрішньо переміщеної особи Наталія отримала компенсацію від центру зайнятості. На сьогодні розмір такої компенсації складає вісім тисяч гривень щомісячно протягом трьох місяців. Тривалість збільшується до шести місяців у випадку працевлаштування ВПО з інвалідністю.
Другим членом команди став Сергій, чоловік Наталії, якого вона оформила адміністратором. Він відповідає за фінансові питання, логістику та організацію закупівель. Нині Сергій поступово завершує роботу в магазині, адже планує зосередитися на власній справі.
Найкращі місяці для продажів, ділиться Наталія, це жовтень, листопад, грудень, березень і квітень. Найважчі – липень, середина серпня, січень і середина лютого, коли продаються лише дрібні товари: шкарпетки, шапки, колготки чи святкові туфлі. У такі періоди магазин працює «в нуль» – покриває оренду, зарплати й податки.
У планах – після перемоги повернутися додому та відкрити власну справу у Мелітополі
Наталія та її чоловік втратили у Мелітополі все – дім, землю, поля, підприємство Сергія та магазин. Попри це, чоловік зумів відновити улюблену справу: зараз він вирощує зелень і вибудував стабільну співпрацю з оптовими покупцями у Дніпрі, Києві, Львові та Запоріжжі. Колись життя у приватному секторі вимагало від нього нескінченного клопоту, а тепер, мешкаючи у квартирі, він нарешті має більше часу для родини.
Попри невизначеність, Наталія планує розвиток магазину й пов’язує свої наміри із завершенням війни. Вона однозначно не хоче зупиняти бізнес у Запоріжжі, але після перемоги мріє повернутися додому у Мелітополь та відкрити там власну справу.
Наталія рекомендує державну програму «Власна справа» всім, хто хоче розпочати бізнес, адже це гарний стартовий капітал: «Гроші потрібно віддавати, але через сплату податків за найманих працівників – це ті податки, які все одно довелося б платити, навіть якби ви відкривали бізнес за власні кошти. Спочатку дійсно важко, особливо в липні та січні, але ці місяці ми пережили, працюючи на покриття оренди, зарплати працівників і податків».
Вона радить підприємцям-початківцям не боятися і не дозволяти страху керувати вибором: «Страх заважає рухатися вперед, його треба відкладати вбік і не хвилюватися. Дуже важливо обдумати, де саме відкривати бізнес – у прифронтовому місті чи ні. Якщо люди навколо відкривають і в них усе працює, чому б і ні? Я дуже люблю Запоріжжя і хочу його розвивати, бачити успішним і привабливим містом. Мені важлива охайність і порядок – я хочу, щоб місто було гарним, щоб люди дбали про чистоту і культуру. Для мене Запоріжжя – це місто з українським духом, тут зародилося козацтво і хочеться, щоб воно стало найкращим містом в Україні».
Текст – Анастасія Заводюк, фото з архіву Наталії Петрової
