Південний окружний військовий суд. фото з відкритих джерел
Російські суди в окупованому Мелітополі все частіше судять людей не за дії під час війни, а за участь у українських мітингах часів мирного життя. Стало відомо про ще один термін за проукраїнську позицію.
Як тільки Росія захопила Мелітополь, почалися не лише обшуки і фільтрації, а й пошук «винних заднім числом». Тепер під прицілом опиняються ті, хто колись виходив на проукраїнські акції або відкрито підтримував Україну у соцмережах.
Південний окружний військовий суд засудив до 14 років позбавлення волі громадянина Росії Дениса Шепотька за участь у мітингах у Києві, Запоріжжі та Мелітополі.
Як повідомили у пресслужбі суду, «Шепотько в лютому 2017 року на території Запорізької області вступив до забороненого терористичного націоналістичного об’єднання "Азов". Він мітингувал у Києві, Мелітополі, а також виконував інші доручення керівництва».
Суд визнав чоловіка винним за статтями 205.2 та 205.5 КК РФ — «публічні заклики до терористичної діяльності» та «участь у діяльності терористичної організації». Причиною для нового кримінального провадження став коментар, залишений у соцмережі під проросійським відео в листопаді 2024 року.
І це не поодинокий випадок. Окупаційні структури послідовно виносять вироки всім, хто коли-небудь проявляв лояльність до України. Так, 21-річна адміністраторка телеграм-каналу «Мелітополь це Україна» Яна Суворова засуджена до 14 років колонії за «шпигунство» та «участь у терористичному співтоваристві».
Інший адміністратор українського телеграм-каналу РІА Мелітополь — наш колега, Георгій Левченко, 1989 р.н., отримав 16 років за статтями про «державну зраду» та «екстремізм».
А мешканця Мелітополя засудили до трьох років за публікацію заклику збирати дані про російську техніку. І таких історій у Мелітополі за три з половиною роки окупації — десятки. За кожною з них — трагедія.
Окупанти риють минуле, наче археологи, але не заради правди, а заради страху. У Мелітополі судять за мітинги, які були, коли Росія ще навіть не починала війну. Карають не за дії, а за пам’ять. У Мелітополі садять не людей, а саме минуле міста, в якому ще звучало слово «свобода».
