Фото: угода схожа на документ, підписаний 30 років тому (Getty Images)
У п'ятницю, 6 лютого 2026 року, геополітична архітектура Індо-Тихоокеанського регіону зазнала суттєвих змін. Під час офіційного візиту до Джакарти прем’єр-міністр Австралії Ентоні Албанезе та президент Індонезії Прабово Субіанто підписали Договір про спільну безпеку (Treaty on Common Security). Цей документ покликаний не лише посилити військову співпрацю, а й стати противагою зростаючим амбіціям Китаю в регіоні.
Як повідомляє РБК-Україна з посиланням на матеріали Bloomberg та офіційну заяву МЗС Австралії, австралійський прем’єр назвав угоду «переломним моментом», який виводить партнерство двох країн на найвищий рівень за останні три десятиліття.
Нова ера оборонної інтеграції
Угода не є класичним оборонним альянсом (як НАТО), проте вона створює жорстку юридичну базу для координації зусиль у разі загроз.
Ключові положення договору:
- Обов'язкові консультації: Сторони зобов’язуються негайно проводити переговори на рівні лідерів та міністрів у разі виникнення викликів національній або регіональній безпеці.
- Військова присутність: Угода передбачає можливість розміщення військового персоналу однієї країни на території іншої для проведення спільних навчань та операцій.
- Інтеграція кадрів: Заплановано залучення високопоставлених індонезійських офіцерів до структури Сил оборони Австралії (ADF).
- Морська безпека: Посилення патрулювання у спірних водах Південно-Китайського моря, де Джакарта має територіальні суперечки з Пекіном.
«Цей договір є визнанням того, що найкращий спосіб забезпечити мир і стабільність — це діяти разом», — підкреслив Ентоні Албанезе під час церемонії в палаці Мердека.
Китайський фактор та стратегічне балансування
Для Австралії цей крок є частиною ширшої стратегії стримування Китаю, яка реалізується в тісному союзі зі США (зокрема через AUKUS). Для Індонезії ж підписання договору — це складний акт балансування. Маючи Китай як ключового торгового партнера, Джакарта водночас прагне посилити свої оборонні можливості проти морської експансії Пекіна.
Геополітичний контекст:
- Повернення до витоків: Документ багато в чому повторює угоду 1995 року (Кітінга-Сухарто), яка була розірвана через кризу в Східному Тиморі.
- Регіональна сітка: Австралія вже уклала аналогічні угоди з Папуа-Новою Гвінеєю та Тувалу, створюючи пояс безпеки на півночі.
- Сигнал Вашингтону: Угода демонструє, що союзники США в регіоні готові брати на себе більше відповідальності за стабільність без прямого залучення американських сил.
«Ми не можемо обирати сусідів. Добрі сусіди допомагають один одному в часи труднощів. Індонезія та Австралія приречені жити пліч-о-пліч, і ми обираємо будувати ці відносини на фундаменті довіри», — заявив президент Прабово Субіанто.
🟦 Команда РІА Південь працює, щоб ви знали правду.
Ми щодня збираємо важливі новини про Запоріжжя та окуповані території, спростовуємо фейки російської пропаганди, розповідаємо про проблеми ВПО та допомагаємо їх вирішити.
Якщо наша робота важлива для вас — підтримайте редакцію донатом.
Підтримати редакцію
Джерело
