Покинуті будинки в Мелітополи і навколишних селах займати безхатьки і приїжджі з Росії. Фото з місцевого телеграм-каналу
Захоплення чужого житла триває не лише в Мелітополі, який окупанти вважають адміністративним центром Запорізької області, а й в сусідніх селах.
Безхатьки облаштували бізнес в чужому домі
Іноді, люди виїжджають з сільської місцевості, де немає роботи, і оселяються в покинутих будинках. Така історія трапилась нещодавно в Мелітополі. Мешканці повідомляють, що група безхатьків, які раніше мешкали у селі Чкалово, що у Мелітопольському районі, оселилася у напівзруйнованому будинку.
За словами самих нових мешканців, переїзд був викликаний нестачею простору у попередньому житлі — у “новому” будинку більше кімнат. Як виявилось, нові мешканці займаються бізнесом — торгують рибою. І одну з кімнат у чужому будинку взагалі перетворили на морозильну камеру.
Сусіди, які зайшли до будівлі після нічних “штурмів” нових мешканців, помітили, що в середині працює освітлення. Їхні попередні спостереження свідчать, що нові мешканці підключили будинок до найближчої електростанції та провели електрику в кілька кімнат.
“У будинку є “кімната-морозилка”, де безхатьки за допомогою старих холодильних блоків підтримують низьку температуру та зберігають заморожену рибу. Кажуть, що на рибу є всі необхідні документи”, — розповідають мелітопольці про нових сусідів.
Ця історія є яскравим прикладом того, як покинуті будівлі стають об’єктами самовільного заселення — без згоди власників та контролю з боку влади.
Чому у місті більшає кількість безхатьків
Зростання кількості безхатченків в окупованому Мелітополі — не випадковість і не “соціальна деградація”. Це прямий наслідок дій російської влади.
Основна причина — примусове позбавлення житла через “націоналізацію”. Окупанти масово оголошують квартири та будинки “безхазяйними”. Людей змушують доводити право на проживання, навіть якщо вони мешкали у помешканні роками. Літні люди, родичі власників, які виїхали, або люди без повного пакета документів опиняються на вулиці. Відомі випадки, коли літніх людей прямо попереджали шукати інше житло або силоміць виганяли з квартир.
Так, в одній з мелітопольських груп в соцмережах з’явилося оголошення. Люди відчайдушно просять допомогти пенсіонерці, яка залишилася без даху над головою.
“Може, хтось знає, хтось підкаже, зі своєю пенсією вона не може зняти в Мелітополі житло. Адже ціни захмарні, там, де жінка багато років прожила, самі розумієте, влада змінилася, багато що змінилося і господарі продають цей будинок. Жінці немає куди йти, прошу небайдужих людей допомогти, може, десь є дача, хатинка, жінка охайна, буде підтримувати лад. Прошу, допоможіть, будь ласка”, — просять мелітопольці.
Ще один черговий кричущий випадок стався з літньою жінкою в Мелітополі. ЇЇ донька розповіла, що в будинок матері, де за документами прописаний її дядько, але фактично проживає вона з родиною, намагалися заселити групу будівельників.
"Прийшли, нахамили, заявили, що житло пустує, і зажадали, щоб у ньому були меблі та побутова техніка!" — поскаржилася жінка.
У відповідь на її обурення представники так званої "влади" порадили їй звертатися до "військової поліції" та подавати скаргу до окупаційної "прокуратури". Однак місцеві мешканці зазначають, що навіть звернення до окупаційних структур не допомагають — житло можуть захопити ще до офіційного визнання його "безхазяйним".
А от жителі сіл розповідають РІА Південь про те, що деякі фермери без дозволу захоплюють покинуті людські городи і засівають їх. А мешканці сіл обирають покинуті хати, які кращі від їхніх, і оселяються там.
Більше подробиць про подібні випадки читайте у матеріалі РІА Південь за посиланням.
Інші причина — ліквідація притулків і вигнання безхатченків навіть із соціального житла.
Окупанти не лише створюють нових безхатченків, а й цілеспрямовано позбавляють даху над головою тих, хто його вже не мав.
У 2023 році в Мелітополі російські військові разом із представниками окупаційної влади вигнали людей без певного місця проживання з сучасного хостелу на вулиці Павла Дзяковича, 50. Будівлю фактично експропріювали, а всіх працівників звільнили.
Цей притулок був облаштований ще до повномасштабної війни за підтримки німецького товариства GIZ. Там безхатьки могли переночувати, помитися, поїсти, змінити одяг. У хостелі було 22 ліжка, постіль, дезінфекційні засоби — повноцінний соціальний проєкт, який реально зменшував кількість людей на вулицях. Після захоплення будівлі людей просто викинули назад на вулицю.
