Мелітопольців, звісно, новими реаліями не здивувати. Навіть із Запоріжжя до Мелітополя доводиться їхати через закордон. Три подруги поділилися подробицями шляху додому.
Подорож дівчат почалася із закачування гугл-карт, дорога з Києва до Мелітополя зараз, на жаль, не близька, і пролягає через п'ять країн. Дівчата виїхали з Києва на автомобілі за дорученням, у кожної з них був чинний біометричний закордонний паспорт і мелітопольська прописка. Одразу подруги поїхали до Одеси, потім через переправу в Орлівку. Раніше там був міст, але потім його розбомбили, і доводиться їхати через Молдову.
Благо, це швидко і без паспортного контролю. В Орлівці є пором і сайт із графіком руху. Пором ходить кожні півтори години. За транспротирування автомобіля дівчата заплатили 20 доларів, і по долару — з пасажира. Далі йде митниця з Румунією. Її теж подругам вдалося пройти швидко. Вони рекомендують обов'язково купити віньєтку. Її вартість 3 євро на тиждень. А штраф за її відсутність, який заплатили мешканки Мелітополя — 50 євро.
Першу ніч у дорозі подруги провели у Варні (Болгарія). Потім був болгарсько-турецький кордон. Подруги кажуть, що болгарську митницю вони пройшли легко, а на турецькому митники дуже ретельно перевіряли документи, зокрема доручення на автомобіль і грін-карту.
Другу ніч подруги провели в Туреччині, у Самсуні. Попереду в них була — Грузія. Тут, за їхніми словами, дві митниці. Одна, з виходом на Батумі — на ній постійний аншлаг. Друга — в горах, Пософ, абсолютно вільна. До неї добиратися гірським серпантином, але саму митницю дівчата пройшли за десять хвилин. В даному випадку, цим шляхом був ремонт дороги, у зв'язку з чим митниця закривається о 22:00, тому дівчата ночували третю ніч в авто біля митниці. Дорога Грузія — Росія — дуже завантажена.
При цьому саму митницю дівчата пройшли за п'ять хвилин. Речі та автомобіль дівчат особливо не перевіряли. А ось спілкування з ФСБшником затягнулося:
— Нас привели до ФСБшника, ми заповнили анкети, і чекали дві години. Викликали на розмову по одному. Я написала, що не підтримую війну, і вислухала лецутю, що "Америка винна, 8 років бомбили Донбас". Тому моя порада — потрібно писати тільки те, що вони хочуть чути. Потім у нас взяли відбитки пальців, зробили фото, і повнли на розмову ще до одного, з приводу телефонів. У мене знайшли бот "е-ворог". Це була розсилка ще рік тому, я видалила і забула, а вони знайшли. Я пояснила, що це стандартна розсилка і я туди нічого не писала. Він сказав: "ну, припустимо", і відпустив, — пише одна з дівчат.
Загалом, проходження російської митниці зайняло чотири години, що, за словами подруг, досить швидко. Дівчина попереджає, що дітей на розмову до ФСБшників не беруть, і їм доведеться чекати на батьків одних у машині, а це кілька годин. Тому дітей краще готувати до довгого очікування — морально і фізично.
Після російської митниці подруги переночували в П'ятигорську. Наступного вечора подруги, нарешті, доїхали до Мелітополя. Поїздка на трьох обійшлася дівчатам у суму близько 25 тисяч гривень. З Києва подруги виїхали ввечері 30 серпня, у Мелітополі були ввечері 4 вересня.
Нагадаємо, ми змінили три міста і чотири квартири: мешканка Мелітополя розповіла, як ховала від окупантів чоловіка АТОшника.
