Зірка місцевого масштабу і найбалакучіший колаборант Андрій Сигута записав проникливе послання мелітопольцям.
Одкровення від Андрія, який віщав про претензії мелітопольців до сміттєзвалища в окупації затягнули на філософський монолог. Цілих дві хвилини гауляйтер віщав скривдженим голосом про мелітопольців, які вирішили, що окупаційна влада їм щось винна. Сам Сігута, звісно ж, так не вважає. Після розлогих розповідей про людей, які звертаються по допомогу, він перейшов до конкретних претензій людей.
Мовляв, вони скаржаться, що на вулицях не вистачає урн, і сміття доводиться нести в руках. Тут хочеться підкреслити, що Сигута на Мелітопольщині точно не новий мешканець, і має чудово розуміти, законна міська влада саме за допомогою встановлення урн та організованої роботи комунальних служб, зробила Мелітополь одним із найчистіших і найзатишніших в Україні.
Але, звичайно, працювати — це не шлях окупантів. Сигута видав людям практично покрокову інструкцію. Виявляється, щоб навколо було чисто, кожен має ходити з пакетиком:
— Я читав у коментарях, що десь мало урн. Ось людина закурила цигарку, покурила, не знає куди подіти недопалок. Але якщо так послухати, то виходить, що урна має бути через кожні 50 метрів? Раптом хтось щось покурив? Але так не буває. Виходить, що людина, у якої є якась своя звичка, і вона вимагає від суспільства, щоб вона задовольняла потреби своєї звички. Я вважаю, що це відповідальність кожної людини. Їдеш у машині, значить, має бути пакет якийсь невеликий для збору цього сміття, що б за наявності контейнера його викинути, — порадив гауляйтер.
Далі й зовсім пішло відверте зізнання гауляйтера:
— Ми знаємо, скільки у нас узбіч загаджено сміттям, скільки недопалків валяється, жуйок і всього іншого, — заявив Сігута.
Ну і завершився монолог зануренням у нетрі психології. Гауляйтер порадив невдоволеним окупаційною владою людям… розмовляти з дзеркалом:
— Дорогі друзі, я закликаю вас відповідально ставитися до місця, в якому ви живете, відповідально ставитися до людей, які вам хочуть допомогти, і перш ніж від когось щось вимагати, подивитись у дзеркало та спитати: "А що я зробив сам для себе?", — підсумував Сігута.
Тобто, якщо пакетик у кишені й розмова з дзеркалом не допоможе, розходимося. Бо іншої допомоги від окупантів чекати не варто.
