Після криміналізації колабораціонізму в Україні майже кожну людину, яка проживає на окупованих територіях, можна назвати злочинцем. На сьогодні немає чіткого переліку дій, за які можна понести покарання. Як жити в окупованому Мелітополі, щоб уникнути кримінальної відповідальності.
"Оголосили підозру колаборанту, який у Мелітополі організував лікування поранених окупантів"; "Судять ще двох організаторів псевдореферендуму"; "Налагодив залізничне сполучення з РФ. СБУ затримала так званого "начальника вокзалу Херсона"; "Ректор" Херсонської державної морської академії виявився зрадником"; "Колаборантка в Мелітополі впроваджувала освітні "стандарти" країни-агресора в університеті, а під час визволення міста втекла до Криму". Подібних заголовків щотижня у ЗМІ можна знайти кілька десятків. І що довше триватиме окупація українських територій, то більше їх буде. А після звільнення регіонів держава намагатиметься з'ясувати, хто з місцевих співпрацював з окупантами і який ступінь такої співпраці може розцінюватися як кримінальний злочин, — докладніше в матеріалі Фокус.
Про криміналізацію колабораціонізму йшлося давно — останні кілька років до парламенту надходили відповідні законопроєкти, але ввести покарання за нього вдалося після початку повномасштабного вторгнення, 3 березня 2022 року. Цього дня парламент змінив Кримінальний кодекс України — статтю 111 було доповнено двома частинами — "колабораційна діяльність" (стаття 111-1) і "пособництво державі-агресору" (стаття 111-2).
Тоді цей крок експерти назвали швидким методом впливу та реакцією на агресію hосії. Юристи пояснюють: колабораційна діяльність йде від державної зради. Цей злочин належить до злочинів проти основ національної безпеки і має три ключові складові:
- перехід на бік ворога в період збройного конфлікту;
- шпигунство;
- надання іноземній державі, іноземній організації або їхнім представникам допомоги в проведенні підривної діяльності проти України.
Остання і стала основою для появи статей "колабораційна діяльність" та "пособництво державі-агресору", що полягає у співпраці з ворогом. Але якщо за держзраду передбачено покарання строком від 10 років або довічне позбавлення волі з конфіскацією майна, то за колабораціонізм значно менше — три роки.
Після звільнення правого берега Херсонської області про підозри повідомили 39 зрадникам і колаборантам, які пішли працювати на російських окупантів. Більшість із них втекли разом з окупантами, тому в суді справи розглядаються заочно. Щотижня по Херсонщині прокуратура оголошує нові підозри.
"З точки зору громади, колаборантів, які перебували в окупації і виїхали, жителів, що виїхали, там залишилося сотні й тисячі. З точки зору статистики та об'єктивної картини — їх виявилося значно менше, ніж очікувалося, — каже політолог, експерт Центру близькосхідних досліджень Сергій Данілов.
Можливо, через те, що окупанти не могли тривалий час запустити абсолютну більшість соціальних інституцій, як-от школи, а велика кількість вчителів і директорів відмовилися від співпраці, також росіянам було важко знайти місцевих гауляйтерів, які змушені були звертатися до маргіналів. Але, попри те, що випадків не так багато, кожен окремий гостро сприймається в громадах".
Данілов, сам родом із Херсонщини, зазначає, що в уявленні більшості колаборант — це людина, яка навіть просто підтримувала контакт, їздила на блокпости, грала у футбол, продавала і купувала, наприклад, пальне.
"Окупанти масово крали дизель і продавали з великою знижкою, дехто в них купував, — продовжує він. — Деякі продавали їм продукти і самогон. Деякі віталися і посміхалися. Усіх цих людей зараз публічно називають колаборантами. Водночас доволі велика частина жителів Херсонщини повністю відмовилася від контактів з окупаційною владою. Люди жили паралельним життям, обирали маршрут, щоб не стикатися з росіянами, не брали від них допомогу, паспорти тощо.
Ця проблема не обійдеться без відновлювальних механізмів. Зараз люди кажуть: "Як ми будемо з ними стояти в одній черзі, жити поруч в одному селі". Вони звинувачують співгромадян у тому, що останні толерантно ставилися до росіян, не чинили опір і тим самим продовжували окупацію".
Водночас до "покупців палива" чи "продавців продовольства" з точки зору закону претензій немає. Чи була їхня міра співпраці більшою — сказати складно. Помітну частину правопорушень неможливо було зафіксувати через відсутність доступу до територій. Після звільнення слідчих у СБУ, ДБР і Нацполіції може не вистачати ресурсів розслідувати всі епізоди.
"Спираючись на інтерв'ю та опитування, які я вже проводив на Херсонщині, частина тих, хто так взаємодіяв із росіянами, зараз у наших лавах, кричать "Слава Україні" і демонструють свою лояльність, — каже експерт. — Але місцеві їм не вірять. Частина таких людей буде виїжджати, їх будуть видавлювати з села — і це один із найпростіших і менш травматичних варіантів покарання. Хоча кожен переїзд — це важко, але жити під тиском і осудом — не менш складно. Після Другої світової війни в українських селах про таких людей говорили "поліцаї", їм змальовували паркани. Так відбувається і зараз.
Багато хто очікує, що ті, хто співпрацював з окупантами, пояснять свої дії, а не просто говоритимуть, що діяли під тиском". А пояснень такої співпраці може бути багато: отримання влади та компенсація невдач.
"Мова про завучів, які ніколи раніше не могли стати директорами, завідувачів відділень, яких не призначали головними лікарями. Мотивували також грошима. Частина реально вірила в рятівний русскій мір", — підсумовує експерт Центру близькосхідних досліджень. Кримінальна відповідальність за колабораціонізм. Журналіст правозахисної організації Медійна ініціатива з прав людини Артур Прихно, який моніторить судові засідання, пов'язані з війною, каже, що останнім часом зросла кількість публічних звинувачень у колабораціонізмі.
Частина з них уже потрапили в українські суди, а суди винесли десятки вироків за статтею 111-1. "Але проконтролювати, що відбувається за кожною з цих справ, досить складно", — додає Артур Прихно. Він згадує кілька резонансних справ. Серед них — справа громадянина Олександра Харченка, обвинуваченого за кількома статтями, зокрема 111-1. За даними обвинувачення, його окупанти призначили головою селища Димер Київської області.
"Про Харченка, який під окупацією виконував функції "голови", ми в МІПЛ дізналися ще в березні минулого року, коли займалися пошуком викрадених людей у Київській області. Рідні викрадених комунікували з Харченком як із представником окупаційної влади, про що вони говорили у своїх свідченнях. Після звільнення півночі Київської області Харченко був затриманий. Наразі він перебуває під вартою і свою провину не визнає. Як відомо зі слів прокурорів, частина Димера стала на захист Харченка. Його процес просувається досить динамічно і очікується, що він сам має свідчити в суді", — каже Артур.
За словами глави Служби безпеки України Василя Малюка, СБУ 2022 року загалом розслідувала понад 2,6 тисячі кримінальних проваджень щодо колаборантів. Понад 300 із них було передано до суду. Колаборанти, але не всі Тим часом через те, що статтю було ухвалено нашвидкуруч, до неї є низка зауважень експертів. І вони стосуються насамперед якості вироків — судова практика тільки формується. По-перше, можна говорити про несумірність покарання.
Примітно, що майже скрізь покарання зводиться до одного — позбавлення права обіймати посади в держорганах на 10 років, іноді з додатковими санкціями, наприклад, конфіскацією майна. Але іноді люди отримують реальний термін покарання.
"І є випадки, коли люди, які вчинили злочин із менш серйозними наслідками для держави, отримували більш жорстке покарання, ніж ті, хто відкрито переходив на роботу до окупаційних адміністрацій", — каже Артур Прихно. І наводить приклад: Олександр Базима, мешканець Буринської ОТГ на Сумщині, працював кочегаром у котельні місцевої лікарні. Щоб проходити на роботу, йому доводилося долати російський блокпост. І росіяни вимагали що-небудь дати. Базима давав воду, цигарки, одного разу придбав для них українську сім-карту. Після деокупації Сумщини чоловіка засудили за четвертою, більш жорсткою частиною цієї статті. У вироку суддя наголошує на добровільності цього рішення, але зазначає, що це відбувалося з метою уникнення перевірки документів та спрощеного перетину блокпоста для потрапляння на роботу. "І врешті-решт він отримав суворіше покарання, ніж, наприклад, людина в Херсонській області, яка відкрито пішла працювати в органи так званої поліції на посаду. Він був засуджений за першою частиною ст. 111-1 — отримав десять років заборони обіймати посади в державних органах. Навіть без юридичної оцінки виглядає несумірно", — зазначає експерт.
По-друге, складно зрозуміти, за які види діяльності судитимуть людей за цією статтею. Велика кількість проваджень доводить: мешканці окупованих територій чітко не усвідомлюють, що таке колабораційна діяльність. Людям під окупацією складно зрозуміти, що їм чітко заборонено робити в окупації, щоб уникнути затримання та засудження.
"У суспільстві є величезний запит на справедливість, відплату, моральну компенсацію. Окупація — це страшна травма, люди не забудуть її просто так. А відсутність покарання призведе до того, що цей конфлікт триватиме. Винні мають понести покарання, навіть м'яке. Тому що відсутність покарання і правосуддя провокуватимуть ще більші конфлікти. У жодному разі не можна не карати", — каже експерт Центру близькосхідних досліджень Сергій Данілов.
Юрист Дар'я Свиридова зазначає, що такі справи ризикують перетворитися на конвеєр для статистики.
"Нинішнє законодавство потенційно дозволяє притягнути до кримінальної відповідальності за колабораційну діяльність майже будь-кого", — пояснює вона. Водночас заступниця міністра юстиції Валерія Коломієць каже, що важливо не дозволяти влаштовувати "полювання на відьом".
Тобто, неможливість виїхати з тимчасово окупованих територій і перебування на них не робить українця автоматично колаборантом, навіть якщо людина була вимушена взяти так званий російський паспорт для роботи в лікарні чи житлово-комунальних господарствах.
Інша річ, якщо людина публічно підтримувала окупацію, організовувала псевдореферендуми, обіймала посади в окупаційних органах влади або починала навчати дітей історії росії. Тоді йдеться про пряму колаборацію. Наразі юристи наголошують: питання справедливості відповідальності за колабораційну діяльність виникають, бо Верховна Рада у статті 111 прописала надто широкий спектр варіантів такої діяльності та видів покарання за неї. Тож цей перелік необхідно уточнювати. Законопроєкти про колабораціонізм.
Зараз у парламенті перебувають одразу три законопроєкти про колабораціонізм. Останній варіант — №8301-2, зареєстрований уже 2023 року. Зокрема, він пропонує змінити коло осіб, які підлягають відповідальності за колабораційну діяльність за частиною 1 ст. 111-1 КК України.
Притягувати до відповідальності лише посадових осіб. Вони можуть нести відповідальність за: публічне заперечення агресії проти України, її окупації, підтримку рішень, дій і закликів до співпраці з агресором, його формуваннями, адміністрацією, повалення суверенітету на окупованій території. За це має бути передбачено покарання — не лише позбавлення права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю строком від 10 до 15 років, штраф — до 34 000 грн або публічні роботи до 200 годин. Крім того, законопроєкт пропонує ввести поняття спеціальної мети колабораційної діяльності.
Вона має бути виключно добровільною. Що ж стосується людей, які нічого не вирішували в так званих органах місцевої влади, то покаранням за таку діяльність може бути люстрація. Як це було в Німеччині після Другої світової війни, а також у країнах Східної Європи після припинення впливу на них Радянського Союзу. Після звільнення від окупації влада запровадила перевірки на предмет співпраці з окупантами для людей, які бажають обіймати певну нову посаду.
Так, практика чіткого розподілу дасть змогу внести визначеність у питання, кого вважати колаборантом, а також уникнути перевантаженості системи кримінальної юстиції та спрямувати її потенціал на розслідування міжнародних злочинів і злочинів проти нацбезпеки, де кримінальне покарання повинно бути невідворотним.
Висловити свою думку на тему, кого з колаборантів Мелітополя ви готові або не готові пробачити після деокупації території, ви можете в рубриці "Опитування" на сайті під стрічкою новин зліва.
Нагадаємо, хто з бізнесменів у Мелітополі потрапить під кримінальну статтю за роботу в окупації — думка прокурора.
