Повномасштабне вторгнення, як лакмусовий папір, виявило справжню суть людей, які живуть у Мелітополі. На жаль, багато хто став зрадниками і вихваляють русскій мір. Інші залишилися вірними своєму по батькові.
У перші місяці окупації почався масштабний вихід корінних мелітопольців із захопленого міста. Здебільшого всі їхали на територію вільної України, де й сьогодні чекають на визволення.
Багато чоловіків вирушили на фронт, щоб зі зброєю в руках наближати Перемогу.
Інші, скориставшись можливістю, виїхали за кордон.
Це не означає, що в місті залишилися лише ті, кому до душі життя під ярмом ворога. Обставини не дозволяють мелітопольцям покинути захоплене місто, проте вони залишаються патріотами України і всією душею ненавидять окупантів.
Примітно, що рашистам це чудово відомо, тому в місті не припиняється терор.
Тим часом у вільній Україні люди по-різному ставляться до тих, хто лишається в окупації або ж виїхав через росію до безпечної Європи.
Зокрема, українці негативно ставляться до співвітчизників, які виїхали за кордон, особливо чоловіків. Про це розповів генеральний директор Київського міжнародного інституту соціології Володимир Паніотто.
За його словами, в українському суспільстві закладаються підстави для нової соціальної диференціації за принципом "що ти робив" або "де ти був" під час війни. Особливо це стосується жителів тимчасово окупованих територій, щодо яких держава досі не виробила єдиної політики.
Наприклад, за даними опитувань, чверть українців вважають за необхідне судити лікарів, які в окупації працювали на росіян. Але якщо йдеться про вчителів в аналогічних умовах — їх готові судити половина опитаних.
Показово, що українці чітко розрізняють внутрішньо переміщених осіб та українських біженців за кордоном. До других ставлення помітно гірше, ніж до перших. Особливо, якщо йдеться про чоловіків. За словами соціолога, про біженців часто кажуть, що "вони по європах насолоджуються життям, а ми тут страждаємо". "Це може бути згодом однією з причин їхнього неповернення", — зазначає соціолог.
А ось до внутрішньо переміщених осіб 90% опитаних ставляться цілком нормально — 72% позитивно, 18% нейтрально. Примітно, що самі внутрішньо переміщені особи відчувають до себе навіть більше позитивного ставлення з боку решти населення — 77% вважають, що решта українців до них ставляться позитивно, а 19% — що нейтрально.
