Руслан Лаврик, фото з рос.медіа
Інженер Запорізької атомної електростанції Руслан Лаврик відмовився працювати на російську державну корпорацію після окупації та зрештою був засуджений російським судом до 16 років колонії суворого режиму за обвинуваченням у державній зраді.
Як розповідає "Нова газета. Європа", за словами самого Лаврика у листах із ув’язнення, до затриманих часто застосовували катування, щоб змусити їх підписувати зізнання або зламати їхній опір. Його колишній співкамерник Віталій Колотило згадував, що ув’язненим майже щодня приносили невідомі документи на підпис. Якщо людина відмовлялася ставити підпис, їй одягали пакет на голову та жорстоко били.
Читайте також: Окупанти у Бердянську на Запоріжжі позбавили багатодітну матір батьківських прав та стягнули з неї аліменти
«За весь час, скільки людей я бачив, просто жах. Це дуже важко, коли бабусі 84 роки, і ці виродки знущалися та “катали електричкою”, тобто били струмом. Або дідусеві 74 роки — руки за спину зав'язували і за них підвішували, а потім на дідусі каталися. Або били так, що людина літала в повітрі, не торкаючись землі. Ось так працює ФСБ. Молоді жінки вішалися на бюстгальтерах або просто вбивалися. Все дуже жорстко, вони нас не вважають людьми, а кажуть ми один народ», — писав Лаврик у листах, які вдавалося таємно передати на волю.
До січня 2025 року Лаврик перебував під адміністративним арештом без постійного адвоката та без можливості зустрічатися з рідними або листуватися офіційно. Фактично він був повністю ізольований. Попри це інженер зміг організувати неофіційний спосіб передачі листів назовні.
У цих листах він не лише описував умови утримання і катування, а й системно збирав інформацію про інших українців, які перебували з ним у неволі. Таким чином Лаврик ідентифікував близько 40 людей, а родини 13 із них змогли встановити контакт і почали координувати зусилля для звільнення своїх близьких.
Сам Лаврик передавав інформацію різними способами. Іноді він просив співкамерників, які виходили після короткого адміністративного арешту, передати листи родичам інших ув’язнених. У деяких випадках за гроші погоджувалися допомогти і місцеві охоронці.
Найоригінальніший спосіб інженер придумав, коли під час поїздок до суду йому дозволили передавати рідним брудний одяг для прання. У швах речей він зашивав записки з інформацією про інших ув’язнених. За його словами, «ніхто в брудній білизні не порпався».
На початку 2025 року родина Лаврика найняла адвоката, який спробував потрапити до ізолятора у Мелітополі. Невдовзі після цього проти інженера відкрили кримінальну справу за статтею про державну зраду. Йому закидали передачу інформації про розташування російських військових та донати на закупівлю дронів для Збройних сил України.
Після відкриття справи, за словами Лаврика, до нього почали застосовувати катування. У листах він писав, що його били, погрожували переслідуванням дружини та застосовували електричний струм. Слідство, як стверджує родина, спиралося на вилучений телефон і отримані під тиском зізнання.
Восени 2025 року справу передали до російського суду, який виніс вирок — 16 років колонії суворого режиму. Апеляція залишила рішення без змін. Нині Руслан Лаврик перебуває у слідчому ізоляторі в окупованому Криму та очікує етапування до колонії.
Стан здоров’я інженера поступово погіршується: його турбують сильні головні болі, шум у вухах і проблеми із зубами, частину з яких він втратив після побиттів. Родина сподівається, що єдиним шансом для його звільнення може стати майбутній обмін полоненими.
🟦 Команда РІА Південь працює, щоб ви знали правду.
Ми щодня збираємо важливі новини про Запоріжжя та окуповані території, спростовуємо фейки російської пропаганди, розповідаємо про проблеми ВПО та допомагаємо їх вирішити.
Якщо наша робота важлива для вас — підтримайте редакцію донатом.
Підтримати редакцію
Джерело
