26-річний Михайло Колеснік віддав своє життя, захищаючи батьківщину на фронті. На честь бійця у Запоріжжі відкрили меморіальну дошку. Її встановили на фасаді будинку, де він проживав разом з родиною.
Про це повідомляє Запорізька обласна військова адміністрація.
На захід прийшли рідні воїна, друзі, побратими, сусіди та представники громадських організацій.
За словами матері Михайла, він завжди посміхався, навіть коли було важко. У четвертому класі захопився баскетболом, мріяв про великі змагання. Після школи вступив до Запорізького національного технічного університету на спеціальність фізична культура. Але найбільше він мріяв про вільну Україну.
«На його останньому завданні я чекала його «плюсиків». Але він так і не вийшов на зв’язок. Я втратила його, але він назавжди залишився моїм героєм. Він був моєю гордістю. І тепер він мій вічний біль і вічна любов. Мій син завжди казав, що не може стояти осторонь, коли країна у небезпеці. Михайлик жив чесно і сміливо. Він віддав своє життя, щоб інші жили. Для мене він завжди буде тим хлопчиком з доброю усмішкою, який мріяв і вірив у людей. Син часто казав: «Мамо, все буде Україна, ми переможемо»», — розповіла мати захисника Наталя.
З перших днів повномасштабного вторгнення він добровільно став на захист України. Був частиною 3-ї окремої штурмової бригади.
«Він був стовпом — і в прямому, і в переносному сенсі. Був великим, як ведмідь. Тому у нього і позивний був Ведмідь. Я була впевнена, що з ним нічого не трапиться. Він завжди казав «Мамо, це мої хлопці, вони моя друга родина. Хто, якщо не я»», — поділилася мати.
Михайло Колеснік воював на Київщині, Харківщині, Запорізькому напрямку, біля Бахмуту. Під Бахмутом він отримав контузію, куля влучила в каску, цим врятувала йому життя. У 2023 році чоловік пройшов навчання у Великій Британії та поділився бойовим досвідом з іноземцями.
Його друг і побратим Кобзар згадує, що Михайло завжди був на передовій не за наказом, а з власної волі. Він умів діяти виважено, але коли треба було ризикнути заради підрозділу — робив це без роздумів.
«Він був найкращим. Якщо Міша розумів, що позицію можна втримати, він вгризався в неї зубами й тримав її до кінця. Навіть під обстрілами він думав про інших. Саме таким він був — сміливим і добрим до кінця», — пригадує побратим.
12 серпня 2023 року під Бахмутом Михайло разом із двома побратимами тримав позицію під обстрілами. Коли зв’язок з ними обірвався, розвідка з дрона показала — всі троє загинули. Евакуація полеглих захисників відбувалася під вогнем.
«Пам’ять — це вчинок, який буде формувати дії наступних поколінь. Ми маємо берегти її. Михайло був справжнім прикладом для багатьох. Він не шукав легких шляхів. Таких людей пам’ятають завжди. У бійців 3-ї штурмової бригади є культура вшанування своїх побратимів. І я радий, що сьогодні я бачу не тільки рідних, сусідів, а й побратимів», — підсумував засновник громадської організації «РАЗОМ. ЮА» Ігор Ілюшкін.
Як повідомлялось раніше, у Запоріжжі почали встановлювати меморіальні дошки нового зразка на фасадах будинків, де жили воїни, які загинули на російсько-українській війні.
Майже рік вважався зниклим безвісти: на війні загинув 27-річний захисник з Запорізької області
