Наталія Богуславська, заступниця меддиректора з перинатальної допомоги. Суспільне Запоріжжя
Порівняльний графік народжуваності по Запорізькій області за 2014-2015 та 2025 роки. Суспільне Запоріжжя
Найголовнішою причиною такого спаду народжуваності Наталія Богуславська називає війну. Чимало жінок, які можуть мати дітей — виїхали. Ті ж, хто залишився, часто відкладають материнство, або не можуть впоратися зі стресом через постійну небезпеку. Це, за словами лікарки, впливає не лише на бажання народжувати, а й на перебіг вагітності та стан здоров’я як породіль, так і немовлят.
Немовля. Суспільне Запоріжжя"У нас зросла кількість невиношування, завмерлих вагітностей. Чітко відслідковується такий показник, як кількість передчасних пологів. Навіть на початку війни у нас тримався цей показник на 11,6-11,7. За 2025 рік цей показник зріс до 13,4%. У нас зросла кількість вроджених вад розвитку".
Слова лікарки підтверджує і психологиня Катерина Клімочкіна. Вона зазначає, що саме страх став основним бар'єром для майбутніх мам. У них, каже спеціалістка, військові РФ забрали найголовнішу ментальну опору.
Катерина Клімочкіна, практичний психолог. Суспільне Запоріжжя"Якщо говорити про чоловіків, які перебувають на фронті, на відстані, це ж також має дуже сильний вплив. Адже немає опори поруч. Через те, що немає безпеки — жінка не може про своє життя потурбуватися, а кажучи про дитину це вже інше питання".
Катерина каже: допоки триває війна і зберігається такий рівень страху та стресу, демографічна ситуація навряд суттєво покращиться. Утім, фахівчиня радить жінкам шукати власні "якорі", що стануть опорою для свідомості. А ще ділиться власним досвідом материнства у прифронтовому місті, яке для неї стало не тягарем, а навпаки — стимулом.
Катерина Клімочкіна з дитиною. Суспільне Запоріжжя"Для мене це, якщо чесно, це сила. Для мене дитина зараз — як стимул жити, рухатись далі. Працювати, не відкладати нічого і не опускати рук. Я відчуваю життя зараз. Тут, і зараз".
Місцева жителька Альона Хатькова розповідає: готується до зустрічі зі своїм первістком. З чоловіком Олексієм вона разом уже десять років. Спільні подорожі, захоплення та плани на майбутнє — до повномасштабного вторгнення пара мала все. Та у мирний час завагітніти не вдавалося. Дівчина певна, доля чекала на особливий момент.
Альона Хатькова, місцева жителька. Суспільне Запоріжжя"Він пішов воювати, а я тут лишилася, дочекалася батьків з окупації. І коли вагітність сталося, ми дізналися про неї на початку вересня, ми були дуже здивовані".
Та новини про довгоочікуваного малюка перекрили всі страхи. Альона згадує: жодних сумнівів чи вагань не виникало. Єдине, що хвилювало, як підготуватися до пологів у прифронтовому місті.
"Ми не покупали дерев’яні меблі. Ми тримаємо думку, що ми можемо щодня поїхати. Воно має все легко складатися, бо скоріш за все, я буду одна. І мені треба це все зробити самій. Я була на екскурсії в пологовому. В них все облаштовано знизу. І реанімація дитяча також".
Немовля у боксі. Суспільне Запоріжжя
Проте Альона зізнається: залишати місто не планує, та й не може. Адже тут, на Запорізькому напрямку, воює її чоловік, з яким вона має змогу хоча б зрідка бачитися.
"У тих, хто воює, в них таке є, щось лишити після себе. І мій чоловік — такий самий, каже: “Ось, якщо я загину”… Їхати кудись далеко від чоловіка — теж не хочеться. Бо все ж таки, я можу хоч якось з ним бачитись".
