Житель окупованого Бердянська Азат Азатян – місіонер, будівельник, волонтер і громадський діяч. Він пройшов через російський полон, де пережив тортури та приниження. Попри пережите, не зламався – навпаки, цей досвід став поштовхом до ще активнішої допомоги людям.
Після звільнення Азат оселився в прифронтовому Запоріжжі та створив десятки гуманітарних просторів для переселенців. У 2025 році разом з однодумцями він відкрив центр реабілітації для цивільних полонених «Шлях вільних».
Нещодавно чоловік став учасником телешоу «Зважені та щасливі», щоб привернути увагу до проблеми цивільних полонених і глибоких травм, які залишає війна.
Свою історію Азат Азатян розповів «Першому Запорізькому».
Вивіз із-під російської окупації близько 1200 людей
Азат народився у Вірменії, але в дитинстві разом із родиною переїхав до України. Вони оселилися у місті Торез (нині Чистякове) на Донеччині. Проте у 2014 році, коли Росія розпочала війну проти України, сім’я була змушена покинути домівку.
«Коли почалася експансія Росії щодо України, коли стали окуповувати території, я не погоджувався з тим, що відбувається. Але вплинути на ситуацію не міг… Тож довелося виїхати з Донецької області», – пригадує Азат.
Після початку повномасштабного вторгнення Азат Азатян свідомо залишився в окупованому Бердянську, щоб допомагати людям.
Фото: Перший Запорізький
Після вимушеного переселення він активно долучився до волонтерства та допомагав людям, які тікали від бойових дій. Разом із родиною певний час жив у Київській, Харківській, Сумській областях.
У 2020 році Азат із дружиною та трьома дітьми переїхав до Бердянська й придбав будинок біля моря. Тут він працював у будівельній сфері. «Працював і як майстер, і як бригадир, і як прораб. Я не цурався праці, коли треба було працювати своїми руками», – каже він.
Паралельно Азат допомагав пастору місцевої баптистської церкви й активно долучався до служіння.
Після початку повномасштабного вторгнення Бердянськ швидко опинився під окупацією. Азат свідомо залишився в місті, щоб підтримувати людей. Він організовував евакуацію цивільних, а на зворотному шляху привозив найнеобхідніше – їжу, медикаменти, засоби гігієни. Загалом здійснив 25 рейсів і допоміг врятувати близько 1200 людей.
Саме через цю діяльність і релігійну активність 6 липня 2022 року російські силовики затримали його у Василівці. «Ми з-під їхнього носа вивозили людей на вільну й безпечну територію. Це їм було не до вподоби», – розповідає він.
Волонтер організував евакуацію цивільних і врятував близько 1200 людей з окупації.
Фото: Суспільне Запоріжжя
Співробітники ФСБ закували чоловіка в кайданки, натягнули на голову мішок і відвезли до бердянської катівні на вулиці Грецькій.
«Я молився це пережити»: провів 43 дні в російському полоні, але вистояв
Те, що відбувалося в катівні, важко передати словами. Азата щодня піддавали тортурам: били двічі на день, катували електричним струмом, тиснули психологічно та проводили проводили багаторазові допити. Усе це тривало 43 дні.
«Кожного разу, коли мене вели на тортури, я молився: «Боже, допоможи мені це пережити, вистояти», – каже він.
Одного дня Азата знову забрали з камери. «Я заходжу в ту кімнату, а там до стінки приставлені металеві палиці, дерев’яні кийки, апарат для катування струмом. І я розумію, що мене знову чекають тортури», – згадує він.
Його посадили на стілець, закували в кайдани, на голову натягнули мішок. Азат уже внутрішньо готувався до чергових тортур, але цього разу окупанти раптом почали розпитувати, що він робитиме, якщо його відпустять. Він відповів, що поїде до родини, яка на той момент перебувала в Запоріжжі.
Після пролунали слова, які він пам’ятає дослівно: «Мабуть, за тебе дуже добре моляться. Ми тебе відпускаємо. У тебе є 24 години, щоб звідси забратися».
Перед звільненням Азата змусили під диктовку написати, що він не має претензій до Російської Федерації, що до нього не застосовували фізичного чи морального насильства, а всі речі повернули. Лише після цього його відпустили.
Дорога до Запоріжжя тривала майже чотири доби. Він їхав виснажений, але з однією думкою – побачити дружину й дітей.
Після звільнення з полону заснував 19 центрів підтримки переселенців по всій Україні
Після приїзду до Запоріжжя Азат звернувся до українських правоохоронних органів, поступово відновився і знову повернувся до волонтерства. У 2022 році разом із дружиною Наталією вони створили громадську організацію «Гарне місце», а вже в грудні того ж року відкрили перший простір для переселенців.
У 2022 році Азат разом з дружиною Наталією створили громадську організацію «Гарне місце» та відкрили у Запоріжжі перший простір для допомоги переселенцям. Із часом невелика ініціатива перетворилася на мережу із 19 гуманітарних центрів у різних областях України.
Фото: 061
Спочатку вони планували допомагати саме цивільним полоненим та їхнім родинам, але ситуація в країні диктувала інші нагальні потреби.
«На той час були інші виклики. Дуже багато переселенців жили в гуртожитках, у школах і садках. Багато хто не мав навіть можливості попрати речі. І ми відкрили простір, щоб допомагати людям», – розповідає Азат.
Центр за центром – масштаб діяльності зростав. Команда відкривала нові гуманітарні простори, дитячі школи, спортивні секції. Зокрема, у Запоріжжі громадська організація «Гарне місце» спільно з військовою адміністрацією Бердянська створила освітній простір, де нині навчається 150 учнів релокованої школи.
Усі простори працюють безоплатно, а більшість працівників – переселенці з окупованих територій. Для них ця робота стала не лише підтримкою інших, а й важливою точкою опори для себе.
Восени 2024 року в Запоріжжі відкрили освітній центр для маленьких бердянців – спільний проєкт Бердянської міської військової адміністрації, відділу освіти та громадської організації «Гарне місце», створений для підтримки дітей, що постраждали від повномасштабного вторгнення.
Фото: Бердянська міська територіальна громада
Сьогодні «Гарне місце» – це велика мережа із 19 центрів у різних регіонах України: у Запорізькій області, на Київщині, Рівненщині, Львівщині та Закарпатті. Понад сотня волонтерів щодня працюють над тим, щоб допомога доходила до тих, хто її потребує найбільше.
«Це все роблять звичайні люди, звичайні переселенці, які втратили свої домівки, житло, бізнес, роботу і приїхали до Запоріжжя та інших міст нашої великої Батьківщини. І вони не стоять осторонь, а допомагають іншим», – підкреслює Азат.
У катівні мріяв про центр підтримки цивільних полонених – і тепер він працює в Запоріжжі
30 серпня 2025 року Азат Азатян разом із однодумцями – колишніми полоненими – відкрив у Запоріжжі центр реабілітації для людей, які пережили незаконне ув’язнення та російські тортури. Він отримав назву «Шлях вільних».
«Ми створили цей простір, щоб люди, які пережили цивільний полон, мали власний прихисток – місце, де їх зрозуміють, де за потреби промовчать, а де треба – вислухають і підтримають», – пояснює Азат.
У полоні Азат мріяв про простір, де колишні цивільні заручники могли б отримати підтримку. У 2025 році він втілив цю мрію, відкривши центр реабілітації «Шлях вільних» у Запоріжжі.
Фото: Перший Запорізький
Ідея створення центру народилася ще у найтемніший період його життя – під час перебування в російському полоні. «Мрія про створення організації «Шлях вільних» виникла, коли я перебував у камері. Поруч зі мною був чоловік: після тортур ми разом приходили до тями, розмовляли, бо спати було неможливо – усе боліло, ребра були переламані. Ми тоді мріяли про такий центр, – згадує Азат Азатян. – Він досі в полоні, але я хотів би, щоб він знав: наші мрії стають реальністю».
Облаштовували простір власними силами – від ремонту стін і стелі до внутрішнього оздоблення і побутового оснащення.
«Я вклав свої фінанси, щоб відкрити цей центр, а вже потім партнери долучилися до процесу», – розповідає Азат Азатян. Першими підтримали ініціативу благодійні фонди з Нідерландів. За його словами, саме вони повірили в ідею ще на старті: «Це дуже маленька країна, але з великим серцем. Вони не стоять осторонь: бачать, чують нашу біду і підтримують не лише «Шлях вільних», «Гарне місце», а й загалом людей з України».
Сьогодні центр працює одразу у кількох напрямках: надає юридичну допомогу, забезпечує морально-психологічну підтримку за принципом «рівний – рівному», а також проводить фізичну реабілітацію. Відвідувачі можуть не лише отримати консультації, а й відпочити: у приміщенні облаштовали інтерактивну зону з PlayStation, кімнату для спілкування, спортивну залу з тренажерами, яку планують розширити.
Центр працює за принципом «рівний – рівному», адже допомогу надають ті, хто сам пережив полон.
Фото: Перший Запорізький
У центрі допомагають не тільки словом. «Коли до нас приходять нові люди, вони ніколи не йдуть із порожніми руками. Спершу надаємо гуманітарну допомогу, а потім разом визначаємо, у чому саме вони потребують підтримки, і допомагаємо», – каже Азат Азатян. Він наголошує, що центр є гендерно рівним – допомогу отримують як чоловіки, так і жінки.
Організація налічує близько 40 активних учасників, і кількість звернень постійно зростає. До центру дедалі частіше приходять ті, хто роками мовчав про свій полон. «Після відкриття центру майже щодня приходять нові люди. І часто вони потребують не фінансової, а саме емоційної чи психологічної підтримки – щоб знати, що вони не покинуті й не самі. Це дуже важливо», – наголошує Азат.
«Шлях вільних» співпрацює з військовими адміністраціями, які передають списки людей, що потребують допомоги, а також із реабілітаційними центрами. Окремим напрямом стала підтримка родин полонених – людей, які пережили власну травму й так само потребують уваги та супроводу.
Раз на місяць команда організовує виїзди на природу. Це не просто дозвілля, а важлива частина реабілітаційного процесу: такі зустрічі допомагають колишнім полоненим відчути безпеку, зменшити напругу й повернути бодай частину звичного життя.
Для Азата стало очевидним: проблема цивільних полонених в Україні є масштабною. За його підрахунками, йдеться про понад 16 тисяч людей, і потреба в підтримці – колосальна.
Щоб привернути увагу суспільства до цієї теми, восени 2025 року Азат став учасником 10-го сезону популярного шоу «Зважені та щасливі» на телеканалі СТБ. Після полону він зіткнувся з новою для себе проблемою – звичкою їсти ночами, яка виникла через страх тортур. У місцях утримання люди намагалися їсти лише після нічних побиттів, побоюючись, що їх знову заберуть на повний шлунок. Унаслідок цього Азат набрав майже 40 кілограмів і вирішив боротися з наслідками, щоб повернути активність і контроль над власним життям.
Щоби привернути увагу до проблеми полонених, Азат узяв участь у телешоу «Зважені та щасливі».
Фото: СТБ
Як він зазначає, шоу стало для нього шляхом особистого відновлення та можливістю говорити публічно про тих, хто постраждав від російської агресії.
«Я хотів, щоб через участь у цій програмі про нас дізналися, – ділиться Азат. – Я розповідав, і дякую, що команда журналістів СТБ почула й почала показувати, що є така проблематика. У нашій країні дуже багато людей, постраждалих від військової агресії. І є морально-психологічні проблеми, через які люди набирають зайву вагу».
Наступного року планує відкрити новий реабілітаційний центр для родин, постраждалих від війни
Азат Азатян та його команда планують подальше масштабування діяльності «Шляху вільних». Вони формують коаліцію постраждалих від російської агресії, до якої долучаються інші громадські організації.
«Є багато людей по всій Україні, які пережили полон, але нам поки бракує людського ресурсу, щоб охопити всіх. І одна з головних проблем – це фінансування. Його недостатньо, щоб одразу реалізувати все задумане. Але всьому свій час, і я вірю, що в нас усе вийде», – каже Азат.
Одним із його ключових задумів є створення у 2026 році повноцінного реабілітаційного центру в Запоріжжі для сімей, постраждалих від російської агресії.
«Хочу відкрити центр реабілітації для сімей постраждалих від військової агресії, щоб родина могла приїхати, побути там два тижні, відпочити, отримати морально-психологічну підтримку», – ділиться планами Азат.
Азат Азатян з родиною.
Фото: 061
Він і його команда активно навчаються, щоб надавати допомогу ще якісніше та охоплювати більше людей. Окрім роботи з переселенцями та колишніми полоненими, Азат нині підтримує військових на Запорізькому та Донецькому напрямках.
Хоча сьогодні він має можливість виїхати за кордон, робити цього не планує: вирішив залишатися в Україні й робити все можливе для спільної боротьби.
Азат закликає українців не залишатися байдужими, бути уважними до болю інших та єднатися.
«Я хочу, щоб наші люди, незважаючи на втому, піднялися, підтримували одне одного і йшли до кінця – до Перемоги», – підсумовує Азат Азатян.
Текст – Олександр Носок, Андрій Вавілов
