Віктор на бойове псевдо «Бумер». Архів начальника відділення комунікацій 108-ї Кодацької бригади ТрО Руслана Ткачука
Командир роти 108-ї Кодацької бригади територіальної оборони Віктор на позивний “Бумер”та боєць Сергій "Дядя Фьодор" понад 150 днів перебували в повному оточенні на передовій на Запорізькому напрямку. Попри брак постачання, втрати побратимів і виснаження, вони здобули секретні карти та документи росіян, врятували побратима та, замаскувавшись під російську ДРГ, вирвалися з кільця. Військові не лише втримали стратегічний рубіж, а й та документи росіян.
Про це Суспільному розповів начальник відділення комунікацій 108-ї Кодацької бригади територіальної оборони Руслан Ткачук.
Він зазначив, що командиру роти Віктору "Бумеру" — 37 років, у минулому він боєць спецназу "Циклон". З початком російського вторгнення чоловік пішов добровольцем на фронт і досить швидко став командиром роти. Остання ротація на передову для нього та його підлеглих стала справжнім випробуванням. Руслан Ткачук навів слова самого "Бумера" про ті поді:
"Вже під час висування ми втратили бойових побратимів, які діяли у складі іншої групи: "Старого", "Хантера" та "Кота". До речі, тіла останнього я не бачив — є шанс, що він живий. Хлопці потрапили в засідку. Допомогти їм не було можливості. Згодом від прильоту загинув боєць моєї групи — "Дядя Міха". Місця їхнього поховання ми зафіксували за геоточками. Твердо вірю: коли звільнимо ті території, передамо тіла побратимів рідним".
Віктор на позивний “Бумер”. Архів начальника відділення комунікацій 108-ї Кодацької бригади ТрО Руслана Ткачука
Увесь цей час разом із командиром на позиції залишався лише один боєць — Сергій на позивний "Дядя Фьодор". Вони разом пережили мінометні та артилерійські обстріли, фосфорні й запалювальні снаряди, атаки FPV-дронів та ворожі штурми. Командир роти згадує:
"Під час бойових зіткнень нам допомагали дрони суміжників. Ми знали, де перебуває ворог, і нищили його. Якось "обнулили" російського офіцера. У його планшеті я знайшов чимало цікавої информации, зокрема план взяття нашого села. Документи та карти передав командуванню — вони справді знадобилися".
Воїни тримали оборону протягом січня — травня. Вийти з оточення їм вдалося лише 3 червня. За цей час вони провели численні бої з окупантами, зокрема врятували пораненого побратима, якому довелося ампутувати руку через загрозу гангрени:
"Згодом, коли виходили, він відстрілювався та допомагав нам навіть з однією рукою — довелося змайструвати імітацію верхньої кінцівки. Стругали, ладнали. Аби нас не знищили російські дрони, ми маскувалися під їхню ДРГ. Таке "маскування" давалося нелегко: у всіх обморожені ноги, численні контузії, втрата ваги від 20 до 30 кг, осколкові поранення…"
Віктор на бойове псевдо «Бумер». Архів начальника відділення комунікацій 108-ї Кодацької бригади ТрО Руслана Ткачука
Також у військових була проблема з продовольством. Побратими намагалися щосили доставляти їм допомогу вантажними дронами, але російські військові регулярно їх збивали. Попри голод, холод та ізоляцію, воїни протрималися 150 діб у повному оточенні:
"Ми вгризлися в землю і стійко відбивалися. Спершу я ставив зарубки на прикладі, які відповідали знищеним московитам, проте коли їхня кількість перевалила за сотню, фіксувати припинив — не вистачило місця…"
Нині захисники перебувають на лікуванні, а далі планують продовжувати бойовий шлях. "Бумер" мріє про завершення війни, аби опікуватися батьками. А в майбутньому планує відкрити власний бізнес разом із побратимами.
