Майже два десятиліття Ілона Сверчкова розвивала власну міжнародну шлюбну агенцію. Із початком повномасштабного вторгнення підприємниці довелося призупинити діяльність та разом із родиною виїхати за кордон.
У Польщі вона вирішила зайнятися своїм давнім хобі – в’язанням, почала створювати вироби на замовлення та розробляти онлайн-курси.
Через два роки, повернувшись до Запоріжжя, майстриня захотіла відкрити студію – простір, де діти й дорослі навчаються створювати речі власноруч, опановують нові техніки та знаходять однодумців.
Як із давнього захоплення Ілона Сверчкова створила власну творчу справу та відкрила студію в’язання – читайте у матеріалі «Першого Запорізького».
Заробляла на життя за кордоном в’язанням на замовлення
За освітою Ілона Сверчкова – викладачка англійської та німецької мов і літератури. Першим місцем роботи стала компанія знайомств, куди вона потрапила у 1999 році перекладачкою.
Згодом жінка залишила роботу через безвідповідальне керівництво, але саме тоді отримала пропозицію започаткувати власну справу. Разом із подругою створили у Запоріжжі одну з перших безкоштовних міжнародних шлюбних агенцій.
За освітою Ілона Сверчкова – викладачка англійської та німецької мов і літератури.
Цей бізнес підприємниця розвивала майже 20 років. Однак після початку повномасштабного вторгнення робота агенції почала втрачати актуальність. Багато українок виїхали за кордон, а сам формат міжнародних знайомств за цей час суттєво змінився – люди дедалі частіше знайомляться через соціальні мережі, застосунки та онлайн-сервіси, без посередництва агенцій.
У березні 2022 року Ілона разом із мамою та донькою переїхала до Польщі. Спочатку планувала працювати перекладачкою, адже вільно володіє англійською та німецькою мовами.
Проте без знання польської знайти роботу за фахом виявилося складно: «Мені прямо сказали: якщо ти не знаєш мови, то йди працювати на завод чи фабрику. Але все життя була підприємницею, працювала сама на себе і керувала людьми. Розуміла, що це не моє».
Саме тоді повернулася до свого давнього захоплення – в’язання. Цим вона займається ще з дитинства. З роками хобі стало не просто відпочинком, а творчою справою. Ще до війни жінка проводила майстер-класи та навіть планувала відкрити студію для дітей і дорослих у Запоріжжі.
Ілона створювала в’язаний одяг та декор на замовлення.
За кілька днів до вторгнення Ілона провела великий дитячий майстер-клас і вже готувалася до запуску власного простору. Проте війна змусила відкласти ці плани.
У Польщі вирішила спробувати заробляти саме в’язанням одягу. Розмістила оголошення у Facebook: «Побачила, що там дуже цінується хендмейд. Замовлення просто посипалися».
Також Ілона створювала авторські майстер-класи, продавала їх онлайн та продовжувала розвиватися у творчому напрямку.
Втілити давню мрію та облаштувати студію в’язання допоміг державний грант
Через сімейні обставини Ілона з родиною у лютому 2024 року повернулася до Запоріжжя і продовжила проводити онлайн-курси та майстер-класи з в’язання. Також продавала авторські схеми й підтримувала зв’язок зі своєю аудиторією. Проте дедалі частіше люди почали запитувати про можливість офлайн-навчання.
Ідея власної студії вже давно була продумана до деталей. За словами жінки, ще під час життя у Польщі записувала свої плани та створювала бізнес-концепції.
Ілона дізналася про можливість отримати державний грант «Власна справа». Спочатку довго зважувала, чи готова відкриватися саме за грантові кошти, однак зрештою вирішила спробувати.
Найскладнішим етапом підготовки виявилося створення бізнес-плану.
«Консультувалася з людьми, які займаються грантами. Найголовніше – детально прораховувати фінансову частину, податки та офіційне працевлаштування працівника», – пояснює підприємниця.
Заявку подала наприкінці жовтня 2025 року. А вже 29 грудня отримала повідомлення, що грант схвалено.
«Це було ніби подарунок на Новий рік. Багато хто говорив, що проєкт має великі шанси, бо у Запоріжжі є студії малювання чи кераміки, а от простору саме для в’язання – практично немає. Мене навіть вмовляли подаватися на більшу суму, але я свідомо обрала 250 тисяч гривень – рівно стільки, скільки було потрібно для реалізації моєї ідеї», – розповідає жінка.
Грантові кошти Ілона спрямувала насамперед на облаштування. Частина грошей пішла на оренду приміщення, а також на закупівлю меблів, техніки та матеріалів для роботи.
Серед придбаного – ноутбук, принтер, проєктор, в’язальні машинки, швейна машинка, а також пряжа, гачки та інші інструменти, необхідні для проведення майстер-класів і створення авторських виробів.
«Прагнула створити не лише місце для навчання, а творчу спільноту»: як працює студія «Гачкуємось»
Після отримання грантового фінансування Ілона розпочала облаштувати студію: закупила техніку та меблі, а також зайнялася пошуком приміщення. Приблизно за місяць вдалося знайти простір площею 34 квадратні метри з великими вікнами та хорошим природним освітленням. Масштабного ремонту не робили – жінка власноруч пофарбувала стіни.
Студія «Гачкуємось» знаходиться за адресою: проспект Соборний,158, офіс 604.
Офіційне відкриття відбулося 10 травня цього року. На подію завітало близько 20 людей, частина з яких одразу записалася на заняття – як дорослі, так і батьки з дітьми.
«У своїх соцмережах показувала весь процес створення студії, і це викликало великий інтерес», – розповідає Ілона.
Вже в перший тиждень роботи почалися регулярні заняття та консультації. Один із найпопулярніших форматів – індивідуальний супровід, коли людина приходить із власною ідеєю виробу, а майстриня допомагає з розрахунками, технікою та процесом в’язання.
Під час відкриття майстриня запропонувала гостям заповнити анкети, щоб краще зрозуміти їхні інтереси, улюблені техніки та матеріали. Найбільший попит мають практичні вироби – ті, які можна носити або використовувати щодня.
Для дітей передбачені групові заняття двічі на тиждень, окремі майстер-класи, а також можливість святкування днів народження у творчому форматі. 250 гривень за одне заняття та тривають близько двох годин.
Для дорослих у студії доступні тематичні заняття вихідного дня, індивідуальні консультації та курси для початківців. Вартість навчання становить 300 гривень за заняття. Ціни на творчі формати стартують від 750 гривень і залежать від складності та матеріалів, які вже входять у вартість. У середньому тривають три-чотири години.
Окремо жінка планує створити в’язальний клуб – спільноти для людей, які вже мають досвід, але хочуть спілкуватися та обмінюватися ідеями: «Будемо збиратися раз на місяць, пити чай, дивитися кіно та в’язати».
Паралельно зі студією Ілона продовжує вести онлайн-курси та створювати авторські майстер-класи. Індивідуальні замовлення також залишилися, але зараз бере їх значно менше. У просторі є вітрина з готовими виробами, які можна придбати на місці.
На травень Ілона підготувала п’ять тематичних занять. Акцент сезону – в’язання гачком, яке особливо популярне в теплу пору року через легкі та повітряні вироби. Серед запланованих – створення літніх топів, трикотажних сумок у різних варіантах, сіток, брелоків і декоративних обвісів для сумок. Також учасники зможуть навчитися виготовляти ажурні комірці та баски – елементи одягу, які носять на талії поверх суконь, спідниць або штанів.
Планує розвивати студію та запрошувати інших майстринь
Для Ілони в’язання – це значно більше, ніж просто хобі чи ремесло. Вона переконана: у сучасних реаліях творчість стала для багатьох людей способом психологічного відновлення та емоційного перепочинку: «Сам процес допомагає людині переключити увагу, заспокоїтися та побути у безпечному просторі. Це як медитація».
Жінка зізнається: відкривати власну справу у прифронтовому Запоріжжі було страшно: «Не ставлю завищених очікувань – навпаки, думаю про найгірший варіант і вже якщо виходить краще, ніж він, дуже щаслива».
Підприємниця планує розширити діяльність студії. Вона хоче, щоб простір став місцем не лише для в’язання, а й для інших видів творчості. До співпраці вже планують долучати майстрів з різних напрямків – бісероплетіння, макраме, створення прикрас та роботи з плюшевою пряжею: «Також хочу додати переробку старих речей, коли ми разом даємо їм нове життя. Планую ще проводити ярмарки і створити своєрідний «банк обміну пряжі», щоб люди могли ділитися матеріалами, спілкуватися й об’єднуватися навколо спільної справи».
Ілона хоче розширити діяльність студії для інших майстринь.
Власниця студії вважає грантову програму «Власна справа» дуже корисною можливістю для тих, хто готовий відповідально підходити до запуску бізнесу: «Потрібно все добре прорахувати й тверезо оцінити попит. Для себе кілька разів усе перераховувала і думала: а що, якщо прийде мало людей? Але навіть у найгіршому сценарії розуміла, що це все одно моє місце сили».
Ілона Сверчкова радить тим, хто хоче перетворити хобі на справу життя, спочатку тестувати свої ідеї поступово й не боятися маленьких стартів: «Свого часу просто ділилася тим, що в’яжу, і не планувала це як бізнес, але поступово почали з’являтися замовлення, потім перші майстер-класи. На один із них прийшла лише одна людина, і це був дуже важливий момент: зрозуміла, що навіть такий мінімальний старт – це вже досвід».
Текст – Анастасія Заводюк, фото з архіву Ілони Сверчкової
Цей матеріал створено в межах проєкту Інститутом масової інформації за підтримки Міністерства закордонних справ Нідерландів. Зміст публікації не відображає офіційну позицію ІМІ та Королівства Нідерланди.
