Новомиколаївка, квітень 2026. Суспільне Запоріжжя
"Пам'ятаю Новомиколаївку завжди зеленою, квітучою, красивою", – таким селище згадує місцева жителька Лідія Коломоєць. Жінка живе там понад 50 років:
"Хоч народилась я далеко від Новомиколаївки, але душею і серцем прикипіла до неї. Мені дуже боляче дивитися на всі руйнування. Серце заходиться, очі наповнюються сльозами, душа болить, рветься…"
Лідія Коломоєць. Суспільне Запоріжжя
Новомиколаївка, квітень 2026. Суспільне Запоріжжя
Новомиколаївка, квітень 2026. Суспільне Запоріжжя
Новомиколаївка, квітень 2026. Суспільне Запоріжжя
Росіяни обстрілюють селище щодня: летять і КАБи, і дрони. Чимало будинків зруйновані вщент і не підлягають відновленню. Під час чергового обстрілу 3 квітня пошкодило й оселю Лідії Коломоєць:
"Прилетіло прямо на нашу вулицю. Це було щось страшне. Я якраз поралася на клумбі. КАБ пролетів прямо наді мною, я впала на землю. Повилітали вікна, піднявся чорний дим, а навколо все потемніло. Просто жах. Слава Богу, що всі живі".
Новомиколаївка, квітень 2026. Суспільне Запоріжжя
Новомиколаївка, квітень 2026. Суспільне Запоріжжя
Новомиколаївка, квітень 2026. Суспільне Запоріжжя
Новомиколаївка, квітень 2026. Суспільне Запоріжжя
Понівечіли росіяни й інтернат для дітей, де Лідія Коломоєць працювала спочатку логопедом, а потім вихователем:
"Коли я тільки прийшла, він називався “Новомиколаївський інтернат для дітей із важкими порушеннями мовлення”, а зараз це навчально-реабілітаційний центр “Паросток”. Тут навчалися діти з порушеннями мовлення та опорно-рухового апарату. Слава про наш заклад ширилася далеко за межі області: до нас приїжджали вихованці з Кіровоградщини, Криму, Одещини, не кажучи вже про Запорізьку та Дніпропетровську області. Центр не закрився — зараз ми працюємо дистанційно".
Понівечений інтернат, Новомиколаївка, квітень 2026. Суспільне Запоріжжя
Понівечений інтернат, Новомиколаївка, квітень 2026. Суспільне Запоріжжя
До війни ошатним був і місцевий будинок культури — саме там свого часу Лідія Коломоєць вийшла заміж:
"Яка ж будівля була красива! Світла, сяюча, з неймовірними розписами та орнаментами. Ми ходили туди на всі концерти, до нас часто приїжджали артисти. Усі урочисті збори, державні свята та народні гуляння проходили саме там. Було дуже гарно, затишно та красиво".
Понівечений будинок культури, Новомиколаївка, квітень 2026. Суспільне Запоріжжя
Понівечений будинок культури, Новомиколаївка, квітень 2026. Суспільне Запоріжжя
Понівечений будинок культури, Новомиколаївка, квітень 2026. Суспільне Запоріжжя
У цьому будинку культури свого часу працював місцевий житель Олександр Тверденко:
"У Будинку культури я виріс практично. Я ще є член вокально-інструментального ансамблю. Болить серце за все це…"
Олександр Тверденко. Суспільне Запоріжжя
Новомиколаївка, квітень 2026. Суспільне Запоріжжя
Ситуація в Новомиколаївці напружена, і люди поступово виїжджають, каже поліцейський офіцер громади Олександр Нестеров:
"Ми проводимо бесіди з місцевими, пропонуємо евакуацію до безпечніших регіонів. Допомагаємо з перевезенням речей, шукаємо житло. Спочатку це Запоріжжя, а далі координуємо людей із волонтерами, які надають подальшу підтримку".
Олександр Нестеров. Суспільне Запоріжжя
Новомиколаївка, квітень 2026. Суспільне Запоріжжя
Наразі не збирається залишати домівку Олександр Тверденко. Чоловік каже, що не має для цього достатньо коштів:
"Мені 72 роки, нам уже втрачати нічого. Я нікуди не поїду. По-перше, немає куди, по-друге — немає з чим. Оренда квартири коштує по 15–17 тисяч на місяць — як на пенсію там вижити? У мене дві внучки, вони ще чотири роки тому евакуювалися до Польщі. Донька теж є. Але я сказав: нікуди не поїду".
Новомиколаївка, квітень 2026. Суспільне Запоріжжя
Новомиколаївка, квітень 2026. Суспільне Запоріжжя
Залишається в рідній оселі й Лідія Коломоєць. Жінка зізнається, що ніяк не наважиться на переїзд, бо вірить: одного дня вона прокинеться під гучні вітання з перемогою:
«Мені хочеться просто лягти спати, а прокинутися від того, що всі вітають одне одного і кричать: “Ура! Війна закінчилася!”. Щоб навколо була радість, усе квітло, а люди сміялися. Дуже хочеться до цього дожити. Дуже». Лідія КоломоєцьЖителька Новомиколаївки
