Геннадій Пєртая, військовий. Фото: Суспільне Запоріжжя
Якщо раніше ми били техніку, наприклад, танки, БТР, а набили ми їх дуже багато, особливих проблем не було, то зараз вони вискакують, і це все "зашито" РЕБами. Тяжко дуже, але потрапляємо. Пів року тому із 14 вильотів у мене було 12 уражень, а зараз — 25-30 вильотів, і такого відсотка ми не отримуємо. Дуже багато губиться, бо збивати нас почали. Якщо раніше вони кидали все і бігли, зараз такого немає. Вони розвертаються та стріляють, бо чудово розуміють, що тікати сенсу немає. Снайперів вони постягували. І вони вчаться, і ми вчимося. Стараємося знаходити вихід.
У них воюють непідготовлені люди чи професіонали?
Різні. Ось нещодавно в нас полонений був, якого мобілізували 1 березня, а в полон він втрапив 11-12 березня. А є такі, що на навчаннях дійсно по 4 місяці. Вони ж самі не встигають, бо у них втрат багато, і їм доводиться закидувати неготових людей. Але нам від цього не легше, повірте мені. У нас така навала йде людей з того боку. Ми їх "чистимо", "чистимо", "чистимо", "чистимо" полками, грубо кажучи, а вони цей полк знову заводять.
«Ми майже без зупинок, 24/7, воюємо, а спимо 2-3 години на добу». Геннадій Пєртая, військовий
У вашому колективі є жінки?
Так, є. Кожна вже, певно, по танку підбила. Є дівчина, яка вже на чотирьох бортах літака літає, не враховуючи дрони. Дівчата літають непогано, вони мають більше потенціалу, ніж хлопці.
Як ви це зрозуміли?
Дівчата терпеливіші, в них більше агресії, вони кровожерливі, а хлопці не такі. У мене доходить до того, що коли не відправляю, з певних причин, на бойові, приходить і плаче: "Чому всі там, а я тут?". І починається….
Які найбільші цілі вражали?
Ми влучали в "Солнцепьокhttps://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%A2%D0%9E%D0%A1_(%D0%A0%D0%A1%D0%97%D0%92)", в "Тюльпанhttps://uk.wikipedia.org/wiki/2%D0%A14_%C2%AB%D0%A2%D1%8E%D0%BB%D1%8C%D0%BF%D0%B0%D0%BD%C2%BB" — оце жирні цілі були.
Дронів отримуєте достатньо?
Дрони дають, але ми все це переробляємо, тому що саморобні, що виготовляють у гаражах, вони по факту не літають.
Не підходять?
Вони підходить, але ми переробляємо: все виготовляється тут, у тилу, а на фронті ситуація інша. У нас же зараз у майстернях кожна бригада намагається робити самостійно. Я вже сварюся, кажу: "Давайте ви не будете дрони мені відправляти, бо мені їх перероблювати". Щось переробляємо самостійно, а щось — там.
А пілоти дронів далеко знаходяться від росіян?
У мене пілоти знаходяться в 1 км від ворога. Тому ті, які відтягуються далеко, то вони й РЕБи не проходять, а ми проходимо. І вони ж також шукають нас, а ми шукаємо їх. У першу чергу летить не по танку, а по них, бо це безпека наших хлопців, адже потім цей дрон полетить по піхоті, по танках наших.
Тобто спочатку "прибираєте" пілотів, а потім все інше?
Так. Я, наприклад, якщо бачу антену, то розумію, що це за антена. Я по ній не буду шкодувати дронів, бо знаю, що врятую купу життів своїх хлопців.
Як повномасштабна війна з Росією вас змінила?
У мене війна по факту почалася в 1992 році. Моя мама — українка, батько — грузин. Рідні татові жили в Абхазії. Бабусі тоді було 90 років. Так її розстріляли, старшого брата тата, йому 65 років було. Розстріляли й кинули. І не абхазці чи ще хтось, а російська армія.
Тобто у вас війна з Росією — особисте?
Так, так — це моя особиста помста. Я не зупинюсь на якихось межах, якихось цифрах особового складу чи танках, я — до кінця. Дуже хочу побачити Москву, яка палає. Ось таку, щоб на Бахмут була схожа, — дуже хочу. Бажання неймовірне.
