Паперова локалізація замість заводських конвеєрів: чому Україна досі не виробляє власні пікапи для ЗСУ

Бумажная локализация вместо заводских конвейеров: почему Украина до сих пор не производит собственные пикапы для ВСУ

Фото: Почему в Украине не собирают авто для армии (Getty Images)

У суботу ввечері, 18 липня 2026 року, автомобільні експерти та представники великого профільного бізнесу розкрили причини хронічної проблеми із забезпеченням Збройних сил України легким комерційним транспортом. Незважаючи на колосальний щоденний дефіцит машин на передовій та перші спроби Міністерства оборони розпочати масштабні централізовані закупівлі, реальне внутрішнє виробництво армійських позашляховиків в Україні досі відсутнє. Замість повноцінних конвеєрів країна отримала «паперову локалізацію», яка маскує звичайний імпорт техніки з Азії, що кардинально суперечить перевіреним стандартам країн НАТО.

Про це повідомляє РБК-Україна з посиланням на спеціальний аналітичний матеріал «Пікапи та корчі: на чому їздить армія, і чи пересядуть ЗСУ на українські авто».

Виробничий потенціал України: заводи готові, але конвеєри стоять

Головний парадокс поточної ситуації полягає в тому, що Україна володіє достатньою кількістю промислових майданчиків. Інфраструктура для старту роботи є, і вітчизняні підприємства здатні оперативно розгорнути випуск техніки:

  • Крупновузлове складання (SKD): В Україні функціонують щонайменше 4–5 великих автомобільних заводів, які мають технічну базу, щоб всього за кілька місяців повністю освоїти крупновузлове виробництво легкого комерційного транспорту та адаптувати його під армійські потреби.
  • Повний цикл виробництва (CKD): Ще 2–3 потужні заводи мають усе необхідне обладнання для запуску виробництва авто за повним технологічним циклом — включно з робототехнічним зварюванням кузовів, повним фарбуванням та фінальним збиранням.

Паралельно з цим деякі українські імпортери вже самостійно, в кустарних чи напівпромислових умовах, створюють спеціалізовані модифікації цивільних пікапів для бійців ЗСУ та рятувальників ДСНС. Вони свідомо прибирають «гламурне» коштовне обладнання, спрощують зовнішній вигляд та інтер'єр, завдяки чому суттєво знижують фінальний цінник машини.

Пастки «паперової» локалізації та помилки держзакупівель

Чому ж за наявності заводів виробництво не стартує? Експерти ринку виокремлюють дві головні причини: критично складні воєнні логістичні умови та повна відсутність привабливого інвестиційного клімату, який міг би зацікавити світові автомобільні концерни інвестувати в українські майданчики.

Як наслідок, поточна «українська локалізація» на ринку часто є суто юридичною декорацією. Компанії просто завозять готовий дешевий транспорт із Китаю чи Індії та продають його під виглядом внутрішнього продукту. Це не порушує законів, але не створює робочих місць і не розвиває технології.

Критика контракту Міноборони: Нещодавнє оголошення оборонного відомства про централізовану закупівлю 5 тисяч пікапів для ЗСУ ринок сприйняв двояко. З одного боку, це добрий знак, що держава нарешті звернула увагу на масштабний транспортний голод. З іншого — експерти жорстко розкритикували фокус на рідкісних для нашого континенту азійських моделях. Для цих машин в Україні немає розвиненої мережі сервісних центрів та складів запчастин. Це означає, що тривалий життєвий цикл авто на фронті забезпечити буде практично неможливо — після першої поломки чи осколкового поранення пікапи перетворюватимуться на «донорів».

Як це має працювати: безальтернативний досвід НАТО

У країнах Північноатлантичного альянсу підхід до мобільності військ побудований на принципово інших, бізнесових рейках. Такі масштабні державні контракти завжди виграє один великий системний постачальник, який виготовляє спрощену військову комплектацію на базі масової цивільної моделі.

Найголовніше: Міністерство оборони країни НАТО купує не просто залізо. У вартість великого контракту автоматично закладається:

  1. Повний пакет довгострокового сервісного обслуговування;
  2. Безперебійне постачання оригінальних запчастин у зону бойових дій;
  3. Фірмове програмне забезпечення для діагностики;
  4. Обов'язкове навчання та сертифікація військових техніків безпосередньо у підрозділах.

В Україні такої комплексної та цивілізованої практики «життєвого циклу машини» на рівні державних закупівель досі не впроваджено, що змушує армію і далі сподіватися переважно на допомогу волонтерів та вживані іномарки.

🟦 Команда РІА Південь працює, щоб ви знали правду.
Ми щодня збираємо важливі новини про Запоріжжя та окуповані території, спростовуємо фейки російської пропаганди, розповідаємо про проблеми ВПО та допомагаємо їх вирішити.

Якщо наша робота важлива для вас — підтримайте редакцію донатом.

Підтримати редакцію
Джерело

Новини Запоріжжя