Максим Потоцький, військовослужбовець ТРО. Особистий архів М.Потоцького"На жаль, в багатьох зараз йде дуже велика втома. Наша бригада тільки нещодавно була виведена на відновлення, офіційне. А так ми постійно знаходилися на лінії бойового зіткнення".
Максим ділиться: він на власні очі бачить усе, через що вимушені проходити його побратими. Чоловік переконаний: тим, хто сидить у бліндажах, з кабінетів не допоможеш. Тож свою роботу виконує безпосередньо на лінії фронту.
Максим Потоцький з побратимами. Особистий архів М.Потоцького"Мені найважливіше, що бійці бачать в мені не начальника, не заступника з психологічної підтримки персоналу. Вони в першу чергу бачать в мені побратима".
Цю довіру "Бункер" особливо виправдав навесні 2024 року. Тоді 260-та бригада ТРО брала участь у боях на Харківщині. І він, відповідальний за психологічний стан бійців, рятував їх прямо з бойових позицій.
"На місці розібрався в ситуації. Вийшов звідти, доповів комбату. Люди були виснажені. Вони практично всі були дуже сильно контужені. Ми вже підготували їм ротацію. Хоча, знаючи саме тих бійців, вони продовжували б і далі нести службу на своїх позиціях".
Максим Потоцький, військовослужбовець ТРО. Особистий архів М.Потоцького
«Я б навіть сказав, що на передовій простіше. Там люди щиріше. Тобто те, що ти до них прийшов, вони це цінували. Вони бачили, що ти не боїшся, не сидиш десь в кабінеті в теплі, а ти по цій багнюці прийшов до них» Максим Потоцький, військовослужбовець
Оцінка стану бійців та обстановки, в якій вони провели не один тиждень, і наслідків — все це "Бункер" робив під обстрілами. І під такими ж обстрілами — виводив їх з позиції.
"Не тільки дрони. Там були і постійні обстріли — мінометні, артилерійські, КАБами. Було багато відрізків відкритої місцевості, де було, чесно скажу, дуже страшно рухатися. Та коли вже повністю вийшли, видохнули, зняли бронежилети, розрядили зброю… Це незабутні відчуття. Що сьогодні нам пощастило".
Максим Потоцький з побратимами. Особистий архів М.Потоцького
Таких виходів, каже Максим, було чимало. Він продовжував виїжджати на спілкування з бійцями, доставляв провізію і боєприпаси. Та під час одного з виїздів він і сам дістав поранення:
"Вточці, де мали зустрітися зі старшим по позиції, там чекав російський мавік. Було декілька серій скидів. Перший вибух — перелом правої руки і правої ноги. Мене одразу почали готувати до евакуації, зняли бронежилет, і знову ще один мавік підлетів. І ще два скиди. Я вже відчув поранення і в ліву ногу".
Максим Потоцький після поранення. Особистий архів М.Потоцького
За три місяці Максим переніс безліч операцій та змінив декілька лікарень. Ще пів року тривала реабілітація. Та найщасливішим для нього став той день, коли лікарі дозволили йому ставати на ноги. Адже найбільше чоловік мріяв знову повернувся до війська.
Максим Потоцький, військовослужбовець ТРО. Особистий архів М.Потоцького"Я хотів повернутися назад в свій батальйон. Бути у війську, у строю, приносити максимальну користь. Це і була моя головна мотивація. Багато хто і з лікарів дивувалися, наскільки швидко я став на ноги".
Максим Потоцький, військовослужбовець ТРО. Особистий архів М.Потоцького
Максим Потоцький каже: не покине своїх, поки може підтримувати їх та допомагати. Але чекає часу, коли зможе втілити свою мрію, і долучитися до роботи з дітьми та їхнього патріотичного виховання.
