8 травня — День пам’яті та перемоги над нацизмом у Другій світовій війні (фото ілюстративне: Getty Images)
Історична дистанція між 8 та 9 травня — це не просто різниця в часових поясах, а глибока прірва між двома світоглядами. Поки весь вільний світ схиляє голови в пам’ять про мільйони жертв Другої світової війни, радянська, а згодом і сучасна російська пропаганда перетворили цю дату на інструмент мілітаристського культу. Заборона правди про фронтові реалії та штучне зміщення дат стали фундаментом для того, що сьогодні називають «побєдобєсієм».
Як повідомляє РБК-Україна з посиланням на інтерв'ю кандидата історичних наук та завідувача сектора Національного музею історії України у Другій світовій війні Романа Кабачія, радянська влада десятиліттями вибудовувала міф про «красиву перемогу», приховуючи справжню ціну людських життів.
Хронологічна маніпуляція: як виникла дата 9 травня
Історик наголошує, що юридичне завершення війни в Європі відбулося саме 8 травня, коли було підписано акт про беззастережну капітуляцію нацистської Німеччини. Проте для Москви було принципово мати власну, окрему дату.
Чому СРСР обрав 9 травня:
- Різниця в часі: на момент підписання документа в Берліні, у Москві за годинником уже наступила наступна доба.
- Політичний жест: Радянському Союзу було важливо дистанціюватися від західних союзників та підкреслити свій «особливий» внесок.
«Тому цю дату Радянський Союз притягнув "за вуха"», — зауважує Роман Кабачій.
Скорбота проти кітчу: конфлікт ідеологій
Основна відмінність між європейським та радянським підходами полягає у фокусі вшанування. Якщо західні країни зосередилися на гаслі «Ніколи знову» та пам’яті про полеглих, то СРСР, особливо в епоху Брежнєва, почав насичувати цей день надмірним пафосом та масовим кітчем.
За словами науковця, саме в такому середовищі формувалося світосприйняття Володимира Путіна та Олександра Лукашенка. Це вилилося у сучасне «побєдобєсіє», де війна подається як привід для гордості, а не трагедія.
«Вони уявляли війну і перемогу красивою. Що таке насправді війна, мало хто знав. Тому гасло "можем повторить" — це про хвалькуватість», — констатує фахівець.
«Перша жертва війни»: цензура та фронтова правда
У Радянському Союзі існувала сувора заборона на висвітлення реального стану справ на передовій. Будь-які спроби зафіксувати у листах чи щоденниках правду про безглузді штурми або ставлення до солдатів як до розхідного матеріалу жорстоко каралися.
Ключові факти про приховану правду:
- Свідчення Миколи Нікуліна: російський історик у книзі «Спогади про війну» описав шокуючу картину — через 30 років після боїв поля залишалися всіяні скелетами 20-річних солдатів.
- Штурми «за розпорядком»: радянське командування часто відправляло людей на вірну смерть лише для виконання плану.
- Привілеї офіцерів: командир мав право піти в тил на відпочинок після того, як відправив свій підрозділ у кілька штурмів, незалежно від результату та втрат.
«Першою жертвою війни є фронтова правда», — цитує Кабачій Миколу Нікуліна, підсумовуючи, що війна в СРСР була злочинною передусім проти власних воїнів.
🟦 Команда РІА Південь працює, щоб ви знали правду.
Ми щодня збираємо важливі новини про Запоріжжя та окуповані території, спростовуємо фейки російської пропаганди, розповідаємо про проблеми ВПО та допомагаємо їх вирішити.
Якщо наша робота важлива для вас — підтримайте редакцію донатом.
Підтримати редакцію
Джерело
