колаж РІА «Південь»
Мелітопольський блогер Максим Стадник, відомий як Максютка, вирішив згадати окупацію міста.
У його версії російська армія увійшла майже без пострілів, ніхто не постраждав і нікого не затримували, мітингувальники були «проплаченими», а головним доказом гуманності став солдат, який міг застрелити містян за показаний середній палець, але великодушно цього не зробив. Єдина проблема цієї прекрасної історії — люди, які пережили окупацію Мелітополя. І ті, які її не пережили…
Максютка останніми роками взагалі відкрив у собі чимало нових талантів. Після окупації Мелітополя блогер цілком органічно вбудувався в російське інформаційне середовище, а тепер вирішив спробувати себе ще й у ролі свідка історичних подій. Про те, як змінилися погляди та діяльність Стадника після приходу російських військових і чому тепер в Україні йому загрожує до 12 років позбавлення волі за роботу на ФСБ, РИА Південь розповідав раніше.
Читайте також: «Дуже добре виглядає для описуваного болю»: у російській колонії позбавляють медичної допомоги волонтерку, яка рятувала тварин з окупованого Мелітополя (фото)
Цього разу Стадник узявся пояснювати аудиторії, як насправді відбувалося захоплення Мелітополя у лютому 2022 року. Аргумент у нього залізний: сам був у місті, сам усе бачив. Після воєн такі свідки взагалі мають властивість множитися. Спочатку людина десь поруч перебувала, щось бачила і благополучно перечекала найнебезпечніше. Через кілька років з'ясовується, що вона вже знає про те, що відбувалося, краще за тих, хто був у самому епіцентрі подій. Ще трохи — і Максютці час замовляти орден «За взяття Мелітополя».
Хто потім стане розбиратися, де саме проходив його фронт. І спогади виявилися дивовижними. Принаймні для свідків, з одного боку, зовсім таких самих, як Максютка, а з іншого — зовсім не таких:
— У 2022 році я перебував у Мелітополі і чудово бачив, як армія Росії заходила в місто. Пострілів практично не було. Ба більше, жодна людина не постраждала, — розповідає Стадник.
Почав Максютка одразу широко. Не «я не бачив постраждалих», не «поруч зі мною ніхто не постраждав», а «жодна людина». Особливо сміливе формулювання для людини, яка пропонує себе як очевидця. Ну не блогер, а Око Боже, не інакше. Тому що збереглися кадри перших діб російського вторгнення в Мелітополь — з військовою технікою на вулицях, стріляниною та вуличними боями. Тими самими, яких у сьогоднішній пам'яті Стадника «практично не було».
Читайте також: боялася, що дітей вивезуть до Росії — як 78-річна пенсіонерка вивозила сиріт із Мелітопольського району (відео, фото)
Чотири з половиною роки — достатній термін, щоб багато чого забути. Особливо якщо згадувати потрібно не те місто, яким воно було, а те, яке добре виглядає у сьогоднішньому ефірі. Далі Максютка взявся за людей, які після заходу російських військ виходили на вулиці Мелітополя з українськими прапорами:
— Цивільні люди там спокійно ходили, деякі проплачені з українськими прапорами. Їх ніхто не чіпав.
Із «проплаченими» особливо цікаво. Хто саме платив мелітопольцям за вихід проти озброєних російських військових, скільки коштував один український прапор і де в перші тижні окупації розташовувалася каса для учасників мітингів, історик не уточнив. Можливо, бухгалтерія була засекречена.
А ось із фразою «їх ніхто не чіпав» виникла вже менш кумедна проблема. 12 березня просто з мітингу російські військові вивезли відому мелітопольську активістку Ольгу Гайсумову. Вона брала участь у проукраїнських акціях із перших днів окупації. І на Гайсумовій ця історія не закінчилася. Уже до середини березня в місті повідомляли про викрадення чиновників, активістів та інших жителів. Тоді ж з'явилися історії із захопленою російськими військовими гуманітарною допомогою, призначеною мелітопольцям. Виходить досить незвичне «ніхто не чіпав».
Але справжній діамант Максютка приберіг на потім. Виявляється, одного разу він особисто спостерігав, як площею їхав російський військовий КамАЗ. Мелітопольці показували військовим середній палець. І далі сталося те, що, за логікою блогера, має остаточно закрити питання про характер окупації:
— А у відповідь він просто махав їм «привіт». Хоча міг, маючи зброю в руках, взяти й вистрілити. Але він цього не зробив, як це робить Україна, — добиває аргументами оратор.
Ось він — моральний еталон у версії Максютки. Озброєний солдат приїхав у чуже місто, беззбройні та явно не згодні з окупацією місцеві жителі показали йому середній палець, солдат мав зброю і, як турботливо нагадує блогер, міг взяти й вистрілити. Але не вистрілив. Гуманність доведена. Мабуть, саме тут глядачеві належить остаточно перейнятися вдячністю до благородства загарбника.
Історія з КамАЗом настільки досконала, що псувати її додатковими аргументами навіть шкода. Якщо головним доказом гуманності озброєної людини стає те, що вона могла вбити цивільного, але стрималася, Максютка вже розповів про свою систему координат усе необхідне. Але на КамАЗі екскурсія альтернативним Мелітополем не закінчується. Далі Стадник згадує українців, які їхали через Мелітополь до Криму, Росії, Європи та далі:
— Коли люди з України тисячами їхали із Запоріжжя до Мелітополя, на підконтрольну територію Росії, а потім до Криму, а потім хто до Європи, до Москви, Пітера, хто роз'їхався, хто куди, ніхто їх не чіпав, пропускали, давали виїхати. Уявляєте? Ніхто нікого насильно нікуди не тримав, ні за що не затримував, — «згадує» Стадник.
А ми уявляємо. Особливо добре це могли уявити мелітопольці, які навесні 2022 року намагалися вибратися в бік підконтрольної Україні території. У квітні біженці з Мелітополя вже третю добу стояли біля Василівки. Російські військові не дозволяли колоні продовжити рух, люди ночували в автомобілях і чекали дозволу залишити окуповану територію. Причому причин для цього очікування не було. Окупанти не відповідали на запитання, стріляли по машинах і тримали колони. Можливо, у словнику Максютки це і означає «давали виїхати». Просто процедура була неквапливою.
Причому сама постановка питання у блогера прекрасна. Росія захоплює українське місто, встановлює навколо блокпости, контролює переміщення людей, а потім дозвіл частині жителів виїхати Стадник пропонує записати їй у заслуги. У фіналі розповідь нарешті піднімається від КамАЗа та блокпостів до великої історичної місії:
— Україна вас випустила. Дала можливість вам зробити вибір? Ні, не дала. Ба більше, вона продовжує чинити страшні речі з українським народом, і це факт. І як би дивно це не звучало, тільки Росія зможе врятувати український народ. Ось хоч плюйте, заклеюйте, але це факт.
Слово «факт» у цьому монолозі взагалі працює понаднормово. Росія приходить в українське місто з армією. Спогади про бої перетворюються на «пострілів практично не було». Викрадені люди кудись зникають з історії. Проукраїнські мітинги стають «проплаченими».
Багатоденне очікування дозволу на виїзд перетворюється на доказ свободи. А російський солдат отримує медаль гуманіста хоча б за те, що не застрелив людину, коли та показала йому середній палець. Після цього Росія призначається рятівником українського народу.
Максютка може скільки завгодно редагувати 2022 рік у власній голові. Шкода тільки, у Мелітополя збереглася оригінальна версія. У історії взагалі є неприємна властивість: вона зберігає факти довше, ніж деякі очевидці — совість.
🟦 Команда РІА Південь працює, щоб ви знали правду.
Ми щодня збираємо важливі новини про Запоріжжя та окуповані території, спростовуємо фейки російської пропаганди, розповідаємо про проблеми ВПО та допомагаємо їх вирішити.
Якщо наша робота важлива для вас — підтримайте редакцію донатом.
Підтримати редакцію
Джерело
