Фото: EPA/UPG
Що ж з аптечками? Історія начмеда, який відмовився видавати бійцям китайські турнікети
У липні у великій партії аптечок для бригад Десантно-штурмових військ виявили турнікети китайського виробництва – понад 40 000, а також підробки бинта з гемостатиком для тампонування та неякісні оклюзійні наліпки.
Після заяви Командування Медсил, що зазначена партія – це допомога від партнерів і що подальша перевірка нібито не виявила проблем, стало очевидно: у КМС не розуміють, що не так. (А про те, що не так, ми писали в тексті «7 речей, які важливо знати про турнікети, і чому китайські та саморобні турнікети не ОК»). І що в нас проблеми із закупівлею аптечок і перевіркою того, що потрапляє до війська.
Тим часом начальнику медичної служби 82 окремої десантно-штурмової бригади Антону Шевчуку, який відмовився видавати бійцям ці китайські турнікети і попросив КМС замінити їх, оголосили догану. За те, що звернувся до волонтерів після того, як не отримав дозволу замінити турнікети.
«11–12 липня, коли ми готувалися до бойових дій, я перевірив аптечки і побачив китайські турнікети з німецькою наклейкою та литовською інструкцією – це мене трішки прибило… Деяким хлопцям, які на той момент уже виконували завдання, я замінив турнікети із запасів бригади», – пояснював Шевчук.
Він розповів, що через тиждень до них приїхала комісія з Командування Медсил, щоб перевірити якість цих турнікетів.
Фото: facebook/Оксана Корчинська
«Як я потім дізнався, вони просто витягнули запаковані турнікети, бойові медики наклали їх на кінцівку і перевірили пульс. Потім з’явився пост, що турнікети заміни не потребують. Колишній начмед бригади переконував мене, що з турнікетами все нормально», – пригадує Шевчук.
22 липня замінити турнікети, а також оклюзійні наліпки все ж дозволили. Та історія не закінчилася – Шевчук дізнався, що йому оголосили догану. Причина – порушення п’яти пунктів Статуту внутрішньої служби ЗСУ та пункту Дисциплінарного статуту ЗСУ. Як пояснив сам «винуватець», догана за те, що він «звернувся не за підлеглістю».
«Мені сказали, що здійнявся великий кіпіш. Наскільки я зрозумів, було два депутатських звернення на КДШВ – мені старанно хотіли впаяти, що це через мене, але я тих депутатів навіть не знав», – зазначає начмед.
За даними видання «Українська правда», у документі про результати службової перевірки аптечок, виданих 82 бригаді, вказано, що «інформація про неналежну якість турнікетів є нічим не підтвердженою особистою думкою начальника медичної служби Шевчука А.А.».
От тільки випробування цих турнікетів на держпідприємстві «Укрметртестстандарт» засвідчили, що вони не тримають необхідного тиску.
31 липня Комітет Верховної Ради України з питань національної безпеки, оборони та розвідки дав керівництву КМС два тижні, щоб перевірити всі аптечки у війську і замінити їх на якісні.
Фото: facebook/Роман Грищук
Нині середина вересня, про підсумки інспекції Командування Медичних сил досі не прозвітувало, хіба заявило про «близько 100%» наявності. Утім волонтери досить скептично налаштовані до самої ідеї.
«Перевірка за два тижні – я вважаю, що це неможливо зробити. Просто популізм. Це все одно, що «давайте порахуємо патрони в бригадах». Як перевіряти? Начмеду бригади прийти і подивитися аптечку кожного? Це маячня. Навіть якщо умовно рахувати бригади на пунктах постійної дислокації, то яка методологія? У нас є затверджений стандарт аптечок?» – зазначає Федір Сердюк, співзасновник благодійної організації «PULSE», яка навчає військовослужбовців тактичній медицині.
Фото: facebook/Федір Сердюк Федір Сердюк
Тактична медицина: сучасна й радянська. Військові медики про те, що рятує
Забезпечення військовослужбовців і волонтерська допомога
Певно, складно порахувати, яку частину потреб такмеду покривають волонтери. Ще частину купують самі бійці. Тому аптечки в армії різні. Стандартизація ж відсутня, каже Юрій Кубрушко з «Leleka Foundation».
«Міноборони, МВС і КМС уже давно мали прийти до єдиних стандартів забезпечення особового складу якісними повними аптечками і турнікетами. Для цього слід затвердити адекватні вимоги до турнікетів та інших компонентів аптечок, створити систему контролю якості того, що передають. Це також стало б основою для певної кампанії публічної освіти – і волонтери, і бійці краще зрозуміли б, що є добрий турнікет, що є поганий, які засоби варто передавати в армію, а які викидати. Наразі цього немає. Що держава отримала як подарунок від благодійників чи допомогу від партнерів, те і передали. Якійсь бригаді – якісні засоби, якійсь – мотлох. Як пощастить. Так не повинно бути», – наголошує Юрій.
Фото: Європейсько-Українське Енергетичне Агентство Юрій Кубрушко
І додає: «Проблема не лише в КМС. Ми вважаємо, що Міноборони і МВС несуть не меншу відповідальність за бардак у цій сфері».
Аналогічна ситуація з рюкзаками бойових медиків і медиків, що працюють на евакуації. І якщо частину потреб в аптечках першого року повномасштабної війни все ж покривала держава, то з наплічниками ситуація сумна – передавали те, що отримували як гуманітарну допомогу. Тобто різної якості, комплектації, без перевірок. Усе без розбору передавали вниз, у військові частини, каже Юрій.
«Тому треба терміново ухвалити відповідні вимоги, методики, стандарти. Провести повну інвентаризацію наявного у військових частинах. Зрозуміти, яка реальна потреба (дефіцит). Системно просити партнерів передавати те, чого не вистачає, виставляти вимоги до якості. Не приймати (чи хоча б не передавати в армію) неякісні засоби. Почати державні закупівлі того, чого не вистачає за результатами перевірки», – наголошує координатор фонду.
До цієї ж теми – не менш важливим пріоритетом для Командування Медичних сил має стати спрощення процедури списання знищеного чи втраченого медичного майна.
Фото: з фб-сторінки Юрія Кубрушка Передана допомога від Leleka Foundation
«Бо часто на балансі частини щось є, а в реальному житті ця аптечка чи рюкзак давно загублені під час бою, коли власника поранили, але списання не провели, бо це довго і складно, особливо коли бригада в бойових діях», – пояснює Юрій.
На його думку, аптечки та турнікети повинні бути витратними засобами. Тобто видали аптечку бійцю чи наплічник бойовому медику – і не очікуєте, що вони колись повернуть його чи компенсують грошима.
«Далі: якщо під час бою щось використали, боєць або медик звертається, обґрунтовує та поповнює склад… Якщо втратив без вагомої причини, ну, за свій рахунок доукомплектовує», – розмірковує координатор фонду.
Досвід з передової
Бойовий медик Іван Мужнюк спостерігає ситуацію з тактичною медициною в Україні з 2015 року, ще з АТО. У складі добровольчих екіпажів він евакуював поранених бійців. Так було і з початком повномасштабного вторгнення, допоки не потрапив у російський полон у березні 2022 року на південному напрямку.
Фото: facebook.com/ivan.muzhniuk Іван Мужнюк
Протягом АТО та ООС зміни в такмеді відбувалися, каже Мужнюк. Вони стосувалися і наповнення аптечок, і навчання бійців та бойових медиків, і евакуаційного транспорту. Але навіть під час загострень у різних місцях лінії фронту однаково бракує транспорту і фахівців, тож залучали добровольчі екіпажі, волонтерський транспорт.
У роки перед повномасштабним вторгненням ситуація із забезпеченням не покращала.
«Були сподівання, що з початком загострення вона зміниться, почнуться вливання у сферу такмеду, з’явиться більше медиків, якісніша підготовка, з евакуаційним транспортом стане легше. Але, на жаль, цього не сталося», – зазначає Мужнюк.
Після 24 лютого 2022 року трохи поліпшало – і з наповненням аптечок, і з транспортом, і наплічниками бойових медиків. «Але здебільшого це заслуга не медичного керівництва Збройних сил. Це відбувалося та відбувається силами волонтерів і допомоги партнерів», – пояснює бойовий медик.
Серед пріоритетів, які мають стояти перед медичним керівництвом, Іван Мужнюк відзначає:
- розробка стандартів якості кожного елемента тактичних аптечок і наплічників бойових медиків. Особливо це стосується турнікетів. Адже в стандарті наповнення аптечок він є, але не уточнено, ще це має бути за турнікет, тож суто юридично годиться і китайського виробництва, але так бути не повинно;
- перегляд підходу до евакуації з поля бою, зокрема, правила золотої години.
Довідково: Золота година – міжнародний стандарт у тактичній медицині. Це час, за який пораненого бійця слід доправити до медзакладу, аби надати кваліфіковану лікарську допомогу. У реаліях російсько-української війни він не діє, зважаючи на інтенсивність бойових дій, ворожу ППО та зброю (тож евакуація гелікоптером неможлива). Це розуміють і іноземні партнери, які стежать за ситуацією на полі бою в Україні.
«Я вважаю, що не треба зациклюватися на золотій годині, оскільки на кожній ділянці фронту ситуація різна і змінюється постійно. Інколи вдається виконати, а інколи неможливо фізично. Тим більше, нам дуже не вистачає броньованої евакуаційної техніки. З урахуванням обставин і ситуацій, можливо, варто подумати про переміщення хірургічних груп чи стабпунктів ще ближче до фронту, зваживши на моменти безпеки», – міркує Мужнюк.
Фото: EPA/UPG
- підвищення якості підготовки медиків рівня медпункту батальйону.
«Якщо ставити на передову хірургічну групу небезпечно, то якісніша підготовка дозволить на рівні медпункту батальйону допомагати краще, що збільшуватиме шанси бійців вижити», – пояснює Мужнюк.
Якісніша підготовка необхідна і більшій кількості людей. “Оскільки бойові медики – це та сама піхота, так само гинуть і отримують поранення. І тоді надання допомоги лягає на плечі самих бійців», – пояснює бойовий медик.
Як відкрити свій курс із такмеду, або Проблеми та біль тактичної медицини в Україні
Переливання крові
Не менш обговорювана тема останніх місяців – дозволити бойовим медикам без медичної освіти переливати кров на догоспітальному етапі. Ті, хто виступав за, спиралися на просте пояснення – правило золотої години не діє. Інколи бійцям, які вже втратили чимало крові від поранень, доводиться чекати на евакуацію від кількох годин до доби.
5 вересня Кабмін офіційно дозволив бойовим медикам переливати кров після відповідного навчання. Але це не вирішує, наприклад, проблеми переливання крові на стабпунктах, вважає Федір Сердюк.
«На жаль, навіть не на всіх стабпунктах кров є (що вже говорити про догоспітальний етап. – LB.ua). І не всі лікарі погоджуються переливати. Крім того, незрозуміло, як забезпечувати логістику, якщо ми не пройшли питання в стабпункті та наявності крові в евакуаційному транспорті», – пояснює він.
Фото: dneprcity.net
Утім це питання і до Командування Медичних сил, і до начальників медслужб родів військ, і до начальників медслужб бригад.
«У нас є підрозділи (як батальйон «Вовки Да Вінчі», «Іноземний легіон»), які на догоспітальному етапі переливають кров. Значить, їм ніхто не заважає, хоча КМС і не допомагає. Вони якось це спромоглися зробити. Тому я думаю, якщо начмед бригади – адекватна людина, тоді організувати переливання у бригаді не проблема», – пояснює Федір.
Чому Командування Медичних сил у темі переливання крові не займало активної позиції? Оскільки нечітко виписано перелік їхніх же обов’язків, вважає Федір. І тому що досі не визначена сфера відповідальності КМС.
«У Командуванні вам скажуть, що вони відповідальні тільки за шпиталі. Бо насправді є ще начмеди командувань різних родів військ. І вони підпорядковуються не тільки КМС, а є начмеди в бригадах, в оперативних командуваннях «Південь», «Північ», «Схід», «Захід». І виходить ситуація, коли в нас 10 няньок, а дитя без ока», – міркує Федір.
Добрий брат-такмед: українська тактична медицина та російські стрільці-санітари
Військово-лікарські комісії
З минулого року також обговорюють реформу військово-лікарських комісій. КМС має контроль над військово-лікарськими комісіями, це їхня зона відповідальності.
Є ВЛК при територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки. А є ВЛК, які проходять поранені. І це різні структури.
Першої категорії зміни майже не торкнулися.
«Їхня робота не диджиталізована, тобто ми не бачимо, де приймають рішення і на основі чого. Весь документообіг ТЦК паперовий. І якогось механізму ефективного контролю за цих обставин не існує. Тобто щось перевіряти можна тільки в ручному режимі», – пояснює Любов Галан, співзасновниця і голова Правозахисного центру для військовослужбовців «Принцип».
Фото: facebook.com/iris.jam Любов Галан
Склад ТЦК може визначати орган районної державної адміністрації. “І негласно його може погоджувати орган територіального центру комплектування, коли для корупційних схем їм потрібні лояльні люди», – зазначає правозахисниця.
Щодо ВЛК для поранених бійців, то в них за рік дещо просунулося: змінено термін виготовлення довідки, залучають цивільні заклади охорони здоров’я, у військових закладах охорони здоров’я впроваджують медичну інформаційну систему. І хоч проблем у функціонуванні предосить, триває моніторинг ВЛК, щоб зрозуміти, як виправити ґанджі, зазначає Любов Галан.
«Хоч це досить серйозні зміни, та все одно їх не назвеш реформою. Бо попереду в нас зміни до 402 наказу, який регулює критерії для придатності на військову службу», – пояснює правозахисниця.
402 наказ важливо переосмислити, вважає вона, адже документ не відповідає ні стандартам у сфері охорони здоров’я, ані реаліям війни. Тут питання і до Командування Медичних сил, і до Міністерства оборони, додає Любов Галан.
Фото: Галина Терещук/Радіо Свобода
«Бо політику має встановлювати Міноборони. Як ми регулюємо сферу військової медицини – це питання не до виконавця, КМС, а до міністерства», – зазначає правозахисниця.
Пріоритетні дії Командування Медсил стосовно ВЛК – це насамперед ґрунтовна співпраця з іншими дотичними структурами: Генштабом, різними родами та видами військ. А також міжвідомча співпраця систем військ, підпорядкованих МО і МВС.
Крім того – активна співпраця військової системи охорони здоров’я і цивільної.
«Ми маємо перейти на рейки, коли використовуватимемо цивільну систему для роботи з пораненими військовими, бо з наявною кількістю військові шпиталі не справляються. І цю експертизу мають дати військові лікарі і Командування Медичних сил, бо вони мають досвід роботи в цьому і можуть поширювати його», – вважає Любов Галан.
На думку правозахисниці, крім сформованої державної політики, доцільно підсилити інституційну спроможність Командування Медсил.
«Є спостереження, що варто переглянути менеджмент усередині, десь треба підсилити людей, які там працюють, бо навантаження є і досить складне. Багато фахівців досить професійні. Мали позитивний досвід співпраці з ними. Я не сказала б, що там усе погано. Але без політичного лідерства складно досягати якихось змін і впроваджувати їх», – додає Галан.
***
Якщо говорити про військову медицину загалом – потрібно на вищому рівні визначити, що Україна вкладає в це поняття і хто буде залучений, вважає Федір Сердюк.
«Зустрітись і розділити цю відповідальність. І коли ці всі напрямки будуть поділені: евакуація, госпіталі, стабпункти, забезпечення, а навпроти кожного буде стояти прізвище відповідальної особи, тоді можна буде кричати, вимагати відповідальності. Поки цього немає, це все мем, де три спайдермени один на одного показують пальцями», – додає він.
Зазначимо, в цьому тексті не описано всіх проблем сфери. Бо у навчанні бійців і бойових медиків теж не все гладко, стандартів теж немає, а на ринок курсів тактичної медицини заходять усі, кому не лінь. Проблеми є і з реабілітацією військовослужбовців, і з протезуванням. І навіть зі знеболенням поранених.
Але важливо говорити і визнавати вади. Уже давно час розподіляти відповідальність, як і час досліджувати дані про характер поранень на полі бою, враховуючи особливості цієї війни, щоб вибудувати якусь єдину державну стратегію.
Катерина Амеліна, кореспондентка LB.ua
