Хрест на могилі полеглого бійця Олександра Петренка. Запоріжжя, 25 травня 2026 року. Суспільне Запоріжжя
Квіти з синьо-жовтими стрічками та футбоьним м’ячиком на прощанні з полегим бійцем Олександром Петренком. Суспільне Запоріжжя
Олександр Петренко народився та виріс у Запоріжжі, з восьми років захоплювався футболом, розповіла його мати Олена Уманська:
"Увесь час займався в "Торпеді". Він професійним футболістом так і не став, тому що перелам був. Він казав: "Мамо, а ти знаєш, скільки ти м'ячей футбольних купила?". Я кажу: "Ні, я навіть не ставила собі це за мету". Він казав: "49". І першим тренером була у нього я. Дуже риболовлю люив. Ми з ним на нічню риболовлю їздили".
Олена Уманська, мати полеглого бійця Олександра Петренка. Суспільне Запоріжжя
Олена прощається зі своїм полеглим сином. Суспільне Запоріжжя
Понад 12 років тому чоловік переїхав із Запоріжжя до Кушугуму, де придбав будинок. У обласному центрі Олександр мав власну справу — продавав запчастити для пилососів.
Прощання з полеглим Олександром Петренком у Запоріжжі, 25 травня 2026 року. Суспільне Запоріжжя
Прощання з полеглим бійцем Олександром Петренком у Запоріжжі, 25 травня 2026 року. Суспільне Запоріжжя
З початком повномасштабної війни Олександр став на захист України у лавах 142 окремої механізованої бригади ЗСУ — боронив Донецький напрямок:
"Він прийшов і сказав: "Мамо, ти пам'ятаєш, як ти мене вчила?". Кажу: "Так, пам'ятаю, синку". Він розвернувся і пішов. Не з першого разу, тому що в нього меніски випадали, так як він футболіст. І він увесь час мені: "Мамо, не плач, мамо, не плач, я повар". А він поваром був тільки два місяці, а потім він вже брав участь у бойових діях. А я ж думала, що повар… Правди він не казав. Він беріг мене", — розповіла Олена Уманська.
Близькі та рідні полеглого Олександра Петренка під час прощання з бійцем. Запоріжжя, 25 травня 2026 року. Суспільне Запоріжжя
Люди, котрі прийшли попрощатися з Олександром Петренком. Суспільне Запоріжжя
24 квітня 2025 року під час виконання бойового завдання поблизу села Березівка Донецької області Олександр Петренко загинув. Рідні понад рік чекали звістки від чоловіка, з яким обірвався зв'язок:
"Таку звістку звістку мені повідомила тітка — мати його. Спочатку отримали листа, що він безвісти. А першого травня дізналися, що він загиблий. Він був сонечком. Він був життєрадісний такий. Дуже широкої душі", — розповіла двоюрідна сестра полеглого Лариса Гладка.
Лариса Гладка, двоюрідна сестра полеглого бійця. Суспільне Запоріжжя
Колона «Герой на щиті» під час прощання з полеглим Олександром Петренком. Запоріжжя, 25 травня 2026 року. Суспільне Запоріжжя
