Тарас Михальчук під час війни в Афганістані, 1986 рік. Особистий архів Тараса Михальчука
Тарас народився в Росії, та коли йому було 6 років, з родиною переїхав до України – батьківщини тата. Тут закінчив військові навчальні заклади, одружився та згодом переїхав до Іспанії. У чоловіка у РФ залишилися рідні, але з 2014 він припинив з ними спілкуватися через різні політичні погляди й почав послуговуватися тільки українською мовою:
“Ще у 2014 році я всю рідню в Росії послав за російським кораблем…“Родина” — група у Viber у мене була… Я тоді їм сказав: якщо ви мені трапитеся, то я не буду дивитися, хто це – брат, тітка, дядько… Мені по цимбалах”.
Тарас Михальчук у цивільному житті. Особистий архів Тараса Михальчука
Воювати в Україні проти колишніх земляків Тарас почав у 2022:
“Тут проти мене воює бригада, в якій я колись служив – 22 бригада спецпідрозділу – ГРУ. І я проти них воюю”.
Тарас Михальчук під час повномасштабного вторгнення. Особистий архів Тараса Михальчука
За чотири роки війни Тарас пройшов найгарячіші точки:
“У 2022 році я один витягнув з поля бою 50 побртимів. 5 чи 6 ходок робив, щоб витягнути з-під танкового обстрілу.Треба було хлопцям допомогти".
Тарас Михальчук. Суспільне Запоріжжя/Маргарита Галіч
Та у 2023 під час контрнаступу на Роботинському напрямку Тарас дістав важкі поранення, унаслідок яких міг звільнитися зі служби:
“Поранення в мене було осколкове. Мені вдарило в бік. Був мінометний обстріл, і зачепило мене. Я нині обмежено придатний. Я можу списатися в тил, але я себе там не бачу. Нам тут не вистачає людей, а в тилу дуже багато народу. У них йде боротьба за те, щоб не потрапити на фронт, а я веду боротьбу за те, щоб не потрапити в тил”.
За службу Тараса двічі нагородили орденами Богдана Хмельницького, один з яких отримав від президента України.
Тарас Михальчук отримує державну нагороду від президента України. Особистий архів Тараса Михальчука
Тарас і надалі планує воювати та захищати українців:
“Росія — країна-варвар, яка не заспокоїться. Вона на фронті просто закидає трупами своїх солдатів. Росіяни вибивають позиції, де ми відходимо, бо ми переживаємо за свій особовий склад, а вони просто закидають трупами та витрачають дуже багато людей, адже не рахуються з людьми. У мене зараз бажання – вибити їх з України".
