17-річний Станіслав, його мама Любов та лікар Євген Гайдаржі після трансплантації нирки. ЗОДА
У Запорізькій обласній клінічній лікарні провели трансплантацію нирки 17-річному Станіславу. Кілька років він жив із нирковою недостатністю та чекав на сумісний донорський орган.
Про це повідомили в Запорізькій обласній державній адміністрації.
До трансплантації Станіслав тричі на тиждень їздив із П’ятихаток до Запоріжжя на гемодіалізГемодіаліз — це життєво необхідна процедура позаниркового очищення крові, яка виконується за допомогою апарату «штучна нирка». Вона застосовується при гострій або термінальній хронічній нирковій недостатності для фільтрації токсинів, зайвої рідини та продуктів метаболізму (таких як сечовина і креатинін), які організм не може вивести самостійно.. Дорога з пересадками займала майже весь день, а додому разом із мамою вони поверталися близько першої години ночі.
Звістку про те, що для Станіслава знайшли донорську нирку, родина чекала кілька років. Коли лікар повідомив про це, вони одразу вирушили до Дніпра. Там донорський орган підготували до трансплантації, після чого лікарі разом із пацієнтом повернулися до Запоріжжя, де провели операцію.
«Є донор — ці два слова ми чекали роками. Лікар запитав, чи ми згодні. Я одразу крикнула: «Звичайно!», а син додав: «Я готовий!»— згадує мама хлопця Любов.
Команда трансплантологів Запорізької обласної клінічної лікарні під час операції з пересадки донорської нирки 17-річному Станіславу. ЗОДА
За словами завідувача відділення трансплантації та нефрології Запорізької обласної клінічної лікарні Євгена Гайдаржі, для хлопця шукали максимально сумісний донорський орган.
«Станіслав тривалий час перебував у листі очікування на трансплантацію. Для молодого пацієнта ми свідомо чекали на максимально сумісний донорський орган. Після появи донора команда діяла максимально оперативно, щоб скоротити час холодової ішеміїХолодова ішемія – це час від моменту вилучення донорського органа з тіла (після охолодження спеціальним консервуючим розчином) до його пересадки реципієнту. Низька температура штучно знижує потребу тканин у кисні, дозволяючи зберегти орган життєздатним протягом кількох годин», — розповів лікар.
Станіслав із лікарем Євгеном Гайдаржі. ЗОДА
Зараз Станіслав почувається добре та вже будує плани на майбутнє:
«Я мрію вступити до університету і стати юристом, мрію подорожувати Україною. Хочу побувати в Одесі, Києві, Харкові, Ужгороді, Чернівцях — скрізь. Але найбільше хочу просто жити у нашій мирній країні», — говорить хлопець.
